Чому Земля обертається швидше, ніж мала б? Секрет «тектонічного вібратора»
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Добре це чи погано, але обертання Землі сповільнюється, через що доба стає дедалі довшою. Щоправда, ненабагато — лише на тисячні частки секунди за століття. Але вже у порівнянні з античною епохою подовження доби стає помітним — настільки не збігаються дані про моменти спостережуваних тоді затемнень із моментами, обчисленими для тих подій сьогодні. Причина цього відома — це припливна дія Місяця та Сонця. Але якщо звернутися до точних розрахунків, то стане очевидним несподіваний факт: Земля у своєму обертанні мала б гальмувати ще швидше, ніж це відбувається насправді, а наша доба мала б бути ще довшою.
Отже, існує певний невідомий природний фактор, який трохи працює у зворотному напрямку — на невелике прискорення обертання планети. Виникає питання: який саме? Відповідь дослідники знаходять несподівану — це самі припливи земної тверді.
Породжені Місяцем і Сонцем, вони починають далі жити власним життям. У вигляді «горба» великої маси припливна хвиля біжить уздовж екватора і частково компенсує сповільнення обертання планети. Таке явище, що існує щонайменше з силуру (тобто понад чотириста мільйонів років), можливо, призводить ще до одного наслідку. Це виникнення своєрідного високочастотного «тектонічного вібратора», адже напівдобовий ритм припливів і відпливів у масштабах геологічної історії — вельми висока частота.
Нічого подібного немає у інших планет — Марса, Венери чи Меркурія. Адже у них відсутня головна причина, що породжує припливи та відпливи, — немає такого великого супутника, як наш Місяць. Саме тому геологічне минуле і сьогодення Землі та її сусідів настільки різне. На Землі цей «вібратор» добре попрацював. Він увесь час прискорював поділ речовини надр за щільністю, послаблюючи силу тертя блоків, та сприяв рівновазі між корою і мантією. І, хто знає, можливо, саме він допоміг утворенню океану, а отже — і зародженню життя в ньому?