Хвороб, які докучають нам, тисячі, а ліків – десятки і сотні тисяч. І серед них часом важко вибрати одне, але таке, щоб лікувальний ефект був максимальним, а побічні наслідки мінімальними. Причин тому кілька. Тут і різноманітність відомих препаратів, і складність механізмів їхнього впливу.
Каталізатор – головний герой у п’єсах сучасної хімії, який може прискорити реакції в десятки і сотні разів, а також робити раніше неможливі реакції нині можливими, – виявився непостійним. Він змінюється сам, беручи участь у реакціях, причому іноді на краще, іноді на гірший бік. Щось таке з ним у ході реакцій відбувається. Але що? Явище це помічено вже давно, проте механізм його залишається багато в чому незрозумілим.
Класичні каталізатори – платина, паладій або їх сполуки. Невід’ємний недолік – висока вартість. Відкриття вчених дозволяє відмовитись у ряді випадків від дорогих речовин. Нові каталізатори піддаються «управлінню» – їх властивості легко регулювати. Прогрес хімії неможливий без постійного оновлення асортименту каталізаторів та каталітичних систем. Вчені-хіміки стверджують: «Каталіз – це велике майбутнє хімічної промисловості».
Про походження залізо-марганцевих конкрецій написано чимало. І все ж досі вчені не дійшли єдиної думки: як це при такому нікчемному вмісті марганцю та заліза в морській воді (тисячні та десятитисячні частки міліграма в літрі) формуються грандіозні запаси руд у сотні мільярдів тонн у вигляді каменів, що лежать на морському дні?
У атмосфері Землі багато вільного кисню. Але чи завжди було так? Вивчаючи еволюцію земної атмосфери, за традицією, що склалася, дослідники довгий час вважали, що кисень у помітних кількостях з’явився тільки протягом останніх 570 мільйонів років, тобто в епоху, коли на Землі вже були різноманітні форми життя. Зелені рослини (і особливо водорості) – ось основне джерело вільного кисню в нашій атмосфері, так вважали донедавна.
Аналіз води — це важливий етап у забезпеченні безпеки та якості водопостачання для споживачів. Цей процес охоплює детальне дослідження фізичних, хімічних та бактеріологічних параметрів води з метою визначення її відповідності нормам та стандартам безпеки. Аналіз води є необхідним для виявлення потенційно небезпечних забруднень, таких як хлор, важкі метали, органічні речовини, пестициди та бактерії, які можуть негативно впливати на здоров’я людини при вживанні води.
Це сталося у Південній Атлантиці, біля берегів Намібії. Океанологи проводили роботи на шельфі. І ось під час чергової проби зі стодвадцятиметрової глибини на борт підняли згустки ґрунту, в яких містився… фосфор.
…Силурійська епоха. 410 мільйонів років тому. З бурхливого океану вийшли перші сухопутні мешканці Землі. Павукоподібні, схожі на скорпіонів, вони вступили в боротьбу за існування, Десь на роздоріжжі цієї боротьби, на якійсь сходинці еволюції скорпіони придбали жало з отрутою. З’явилося плем’я слабких, примітивних, але неприступних завдяки єдиному скарбу — отруті. Але занадто висока ціна недоторканності, — скорпіони вибули з еволюції, зробивши лише один крок. Сучасні їх представники майже не відрізняються від своїх пращурів; 500 видів скорпіонів утворили тупикову гілку еволюції. Решта пішли тернистим шляхом…
Як це все ж дивно – вчені зовсім ясно уявляють собі структуру складних синтетичних пластмас у той час, як «пристрій» найдавнішої пластмаси — скла залишається білою плямою на карті наших знань! Людина зуміла розщепити атом урану, розгадати генетичний код, вийти в космос, але у неї поки що не вистачає знань для того, щоб розібратися в сутності склоподібного стану речовини.
Одна з найбільш важливих функцій мозку — зберігання і пригадування інформації, накопиченої в минулому. Коли ця діяльність відбувається усвідомлено, ми називаємо її пам’яттю. На найпростішому рівні пам’ять — це просто-напросто витяг з попереднього досвіду уроків, які істотні для збереження життя; скажімо, коли ми бачимо вогонь, ми згадуємо, що він обпікає, і тим самим позбавляємо себе від необхідності переконуватися в цьому повторно. Але пам’ять людини, зрозуміло, набагато складніше. Як нам вдається без особливих труднощів багато років пам’ятати цілі послідовності ланок життєвого досвіду? Або запам’ятовувати номери телефонів? І чому ми часто не можемо згадати ім’я людини, з якою щойно познайомилися? Недавно вчені почали розробляти хімічну теорію пам’яті, яка, можливо, дозволить відповісти на ці питання.