“Гостею” в давнину називали комету Галлея. Названа ж вона була на честь Едмунда Галлея, друга Ньютона, який вперше, в 1704 році, довів, що орбіти різних «гостей», що згадувалися у середньовічних джерелах, належать до однієї і тієї ж комети. Галлей не дожив шістнадцяти років до чергової, передбачуваної ним появи комети, якій нащадки дали ім’я на честь цього мореплавця, інженера, астронома та математика.
Про неї ми дізнаємося вже не з науково-фантастичних творів, як у роки нашого дитинства, а з робіт вчених. Вчені підтвердили результати попередніх досліджень, згідно з якими атмосфера планети на даних висотах має складну структуру: три шари хмар, під ними – деяка проміжна зона, а ще нижче – підхмарний серпанок.
Більшість астрономів дотримуються точки зору, що Всесвіт повинен мати більшу щільність маси, ніж досі встановлено. Більше 75 відсотків матерії не можна виявити сучасними засобами спостереження.
Міжнародна група астрофізиків з Каліфорнійського університету, університету штату Меріленд і з Лейденської обсерваторії (Нідерланди) опублікувала результати своїх досліджень, що тривали чотири роки, так званих радіоджетів — потужних потоків газу, що вивергаються з чорних дірок у вмираючих галактиках.
Звісно, макромолекули бувають різні. І головна їхня відмінність від звичайних молекул полягає в тому, що вони, як правило, містять дуже багато атомів — до мільйона — у складі молекули полімеру. Останнє означає, що є деякий вихідний мономер — один чи кілька різних атомів, і це мономер багаторазово повторюється у структурі молекули. Тоді вона з повним правом може іменуватися з почесною приставкою “макро-“.
Ця бактерія була наша, земна. І звали її Бациллус субтиліс. А відправили її до космосу на орбітальну станцію вчені. Питання стояло так: чи можуть мікроорганізми переносити невагомість? Усі, кого запускали раніше, переносили її непогано: на внутрішньоклітинні процеси відсутність сили тяжкості не впливає. Але то всі поодинокі організми. Бактерії живуть колоніями, де діють свої закони. Ось і було вирішено закинути в космос цілу популяцію цих мікроорганізмів, точніше щось близько двадцяти мільйонів штук. Запускали при цьому не самі бактерії, а їхні спори.
Комети, виявляється, не лише світять, а часом і спалахують. Це буває при їх наближенні до Сонця, починаючи з відстаней до 6-7 астрономічних одиниць. Спалахи поводяться дивно. Вони формуються за сім-вісім діб, а згасають вдвічі-втричі повільніше. 27-денний цикл їх повторюваності, що виходить, мимоволі асоціюється з таким же циклом активності Сонця.
Американські астрономи Френк Лоу і Дональд Маккарті з університету Арізони, вивчаючи інфрачервоне випромінювання зірки VB8, встановили, що у неї є супутник – одне раніше не відоме небесне тіло, що також випромінює в інфрачервоній частині спектру.
Спостереження плям на Сонці дозволяють багато в чому прояснити природу та походження порівняно холодних областей, де розвивається потужне магнітне поле. Обриси всіх сонячних плям, що спостерігалися до останнього часу, були більш-менш правильним колом із середнім діаметром близько 10 тисяч кілометрів.
Поблизу центру Чумацького шляху група американських астрономів виявила загадкове утворення — величезну дугу гарячого іонізованого газу завдовжки 150 світлових років. Вона складається з багатьох смуг меншого розміру. Що утримує ці маси газу у вигляді впорядкованої структури, подібної до якої раніше не спостерігали?