Американські астрономи Френк Лоу і Дональд Маккарті з університету Арізони, вивчаючи інфрачервоне випромінювання зірки VB8, встановили, що у неї є супутник – одне раніше не відоме небесне тіло, що також випромінює в інфрачервоній частині спектру.
Спостереження плям на Сонці дозволяють багато в чому прояснити природу та походження порівняно холодних областей, де розвивається потужне магнітне поле. Обриси всіх сонячних плям, що спостерігалися до останнього часу, були більш-менш правильним колом із середнім діаметром близько 10 тисяч кілометрів.
Поблизу центру Чумацького шляху група американських астрономів виявила загадкове утворення — величезну дугу гарячого іонізованого газу завдовжки 150 світлових років. Вона складається з багатьох смуг меншого розміру. Що утримує ці маси газу у вигляді впорядкованої структури, подібної до якої раніше не спостерігали?
Коли Ньютон написав свої знамениті слова «гіпотез не висуваю», він мав на увазі гіпотези про природу тяжіння. Ньютон не був першим з тих, хто намагався знайти закони тяжіння тіл. Треба сказати, однак, що попередників у нього було небагато. Ще Галілею сама думка про можливість дії одного тіла на інше, віддалене на великі відстані, здавалася неприпустимою. Кеплер, молодший сучасник Галілея, вже ясно усвідомлював, що нерівномірності в русі планет – зміни їх швидкості — повинні мати свою причину. Цю причину він справедливо шукав у Сонці. Кеплер першим зіставив припливи в земних океанах з тяжінням Місяця; він же намагався знайти і закон, за яким сили тяжіння зменшуються з відстанню. До формулювання закону тяжіння був близький Гук, який згодом люто оскаржував пріоритет Ньютона.
Усім відома модель Всесвіту, що розширюється. На жаль, ця модель, відома тепер і школярам, вирішивши одні парадокси, породила чимало нових. Ось, наприклад, деякі з них. Ранній Всесвіт повинен був бути однорідним. Звідки тоді взялися зірки, галактики? Можливо, були якісь «затравочні неоднорідності»? Далі: наш простір-час, як відомо, чотиривимірний. А чому, наприклад, не три- чи п’ятивимірний?
Планети, зірки, метеорити, міжзоряний газ — це складається з речовини. А де ж антиречовина? Адже в процесі еволюції матерії мали виникати і частки, і античастки.
Антипротони в космічних променях були відкриті американськими вченими. Виявлені в цих експериментах антипротони мали енергію 2-5 ГеВ та 4,7-11,6 ГеВ відповідно. Поява антипротонів у космічному випромінюванні пояснювалася ядерними взаємодіями галактичних космічних променів із міжзоряним середовищем. За розрахунками, потік антипротонів повинен значно зменшитись при енергіях нижче 1 ГеВ.
Мідно-порфірові родовища Актогай і Айдарли у Південному Казахстані є, за термінологією геологів, типові штокверки, тобто рудні тіла неправильної форми. Але за цією типовістю, як встановили вчені, багато загадок.
Все що приходить до нас на Землю з неосяжних просторів Всесвіту, що оточує нас, — це посланці космосу. До них, зокрема, відносяться і космічні промені — потоки швидких заряджених частинок з енергіями від декількох мільйонів до багатьох мільярдів электроновольт. Від їхнього смертоносного впливу все живе на нашій планеті надійно захищає товща земної атмосфери.
Через Сонячну систему безперервно дме водневий вітер, що володіє великою швидкістю. Випромінюваний Сонцем, він рухається повз Землю зі швидкістю близько 400 кілометрів на секунду (приблизно 1440 тисяч км на годину), «обдуває» комети і мчить в міжзоряний простір. Подібно мітлі, він вимітає гази і випаровуванні планетами і кометами, найдрібніші частинки метеоритного пилу і навіть космічні промені. Він є причиною існування зовнішньої частини радіаційного поясу, що оперізує Землю, сяйв в земній атмосфері і земних магнітних бур. Він може навіть грати певну роль у формуванні земної погоди.
Відкриття потужних джерел радіовипромінювання за межами нашої галактики поставило перед сучасною астрономією безліч цікавих питань. Найбільш важливе з них можна сформулювати так: «Звідки ці джерела радіовипромінювання черпають колосальну енергію». Розрахунки показують, що за час свого життя джерело радіовипромінювання витрачає багато енергії порядку 1060 ерг – це еквівалентно запасу ядерної енергії приблизно сотні мільйонів сонць.