Питання це далеко не пусте. Зазвичай “річкою в океані” називають постійні морські течії, а справжні річки, як можна подумати, припиняють своє існування відразу після гирла – місця впадання в море. Простежити подальшу долю річкової води взялися вчені.
Чи можна говорити про форму поверхні океанів, де рівень води безперервно змінюється під впливом припливів, хвиль і течій? Але, мабуть, ці динамічні коливання відбуваються щодо стану рівноваги. Стоп! Вдумаємося у сенс поняття «рівновага». Чи не говорить воно про те, що на різних ділянках океанічної поверхні існує рівна вага, тобто сила тяжіння на них однакова?
Наша Земля – планета лісів. Ще порівняно недавно вони покривали сорок сім відсотків суші. А сьогодні лише двадцять сім відсотків поверхні Землі зайнято ними. Ліси вирубували, щоб освоїти землі під ріллю. Деревина давно була і основним будівельним матеріалом, і паливом. Зрештою, з неї робили і роблять папір. Але ліс не лише джерело деревини. Це і унікальна природна комора, і зелений щит, і легені Землі.
Через багато районів Монголії тягнеться древній земляний насип, легендарна назва якого – вал Чингісхана. Монгольські вчені протягом кількох років досліджували ґрунт, похований під стародавнім земляним валом. Це робили для того, щоб порівняти біологічне середовище у минулому та сьогодні.
Такого висновку дійшли американські та єгипетські вчені після ретельного аналізу знімків, отриманих у ході польотів одного космічного корабля. Знімки з космосу були зроблені за допомогою радіолокатора. Зазвичай хвилі радіолокації проникають в землю на глибину декількох сантиметрів через розсіювання, яке викликає ґрунтова волога.
Єдиний у континентальній Малайзії національний парк Таман-Негар — унікальний куточок природи. Тут на площі півтори тисячі квадратних кілометрів зустрічається 250 видів тропічних птахів, два рідкісні види оленів, дикий буйвол селаданг, тапір, тигр, леопард, а крім них — носоріг суматранський, що знаходиться під загрозою зникнення, гіббон та інші види мавп, інші цінні тварини.
«У Бразилії, в Бразилії така велика кількість небачених звірів».
Так писав Редьярд Кіплінг. І так було. Однак будь-якому достатку приходить кінець, якщо ставитись до нього безгосподарно. Адже до недавніх часів безмежний простір сельви, субтропічного степу — кампоса, джунглів Амазонії, для багатьох був ворожою силою, якою людина повинна кинути виклик.
Майже на дві тисячі кілометрів простягається біля північно-східного узбережжя Австралії смуга островів, рифів, скель загальною площею майже 300 тисяч квадратних кілометрів. Це Великий Бар’єрний риф, побудований коралами. У лабіринті клаптиків суші та шхер рідкісне багатство тваринного населення. Ніде більше немає такого розмаїття видів морських черепах, двісті сорок два види птахів обрали Бар’єрний риф для гніздування, тут зустрічається кілька видів дельфінів і китів і один із найрідкісніших морських ссавців — дюгонь. Де ще можна зустріти близько півтори тисячі видів риб і чотири тисячі молюсків?
Американський вчений Ллойд Кігвін вивчив історію Панамського перешийка і дійшов висновку, що від цієї ділянки суші, можливо, сильно залежав клімат Північної півкулі. Справа в тому, що шість мільйонів років тому цей перешийок лежав під водою, а три мільйони років тому піднявся над водою. Підняття йшло повільно, і циркуляція води між Тихим та Атлантичним океанами поступово зменшувалася.
Селяни, які живуть біля підніжжя Альп, зберегли ще з часів середньовіччя повір’я про те, що раковини, які знаходять у горах, служать талісманами, що охороняють від різних хвороб та життєвих бід. Швейцарський палеогеолог Д. Барноулі зацікавився цими амулетами і вирішив знайти їхнє «родовище».