Плоскі черви, будь-які з типу Platyhelminthes, є групою м’якотілих, зазвичай сильно сплющених безхребетних. Деякі види плоских червів є вільноживучими, але близько 80 відсотків усіх плоских червів є паразитами, тобто вони живуть в іншому організмі або на ньому, отримуючи таким чином живлення. Вони мають двобічну симетрію (правий і лівий боки схожі) і не мають спеціалізованих дихальної, скелетної та кровоносної систем; порожнина тіла відсутня.
Водорості — це члени групи переважно водних фотосинтезуючих організмів царства протистів. Водорості мають різні типи життєвих циклів і варіюються за розмірами від мікроскопічних видів до гігантських ламінарій, які досягають 60 метрів у довжину. Їх фотосинтетичні пігменти є більш різноманітними, ніж у рослин, а їхні клітини мають такі особливості, яких немає серед рослин і тварин. Окрім екологічної ролі як виробників кисню та харчової бази для майже всього водного життя, водорості мають економічне значення, як джерело сирої нафти, їжі, а також ряду фармацевтичних та промислових продуктів для людей. Розділ біології, що вивчає водорості називається фікологією, а людина, яка вивчає водорості, — фікологом.
Ця бактерія була наша, земна. І звали її Бациллус субтиліс. А відправили її до космосу на орбітальну станцію вчені. Питання стояло так: чи можуть мікроорганізми переносити невагомість? Усі, кого запускали раніше, переносили її непогано: на внутрішньоклітинні процеси відсутність сили тяжкості не впливає. Але то всі поодинокі організми. Бактерії живуть колоніями, де діють свої закони. Ось і було вирішено закинути в космос цілу популяцію цих мікроорганізмів, точніше щось близько двадцяти мільйонів штук. Запускали при цьому не самі бактерії, а їхні спори.
Це не якісь унікальні мікроорганізми, а звичайнісінькі, що зустрічаються навколо нас повсюдно. Але прості вони не тільки тому, що зазвичай зустрічаються довкола нас. Вони дуже «буденно» роблять величезну біогеохімічну роботу на планеті. Мікроби концентрують у іонній формі розсіяні атоми хімічних елементів. Про грандіозні масштаби такої їхньої діяльності ми знаємо ще з праць нашого знаменитого українського вченого В. І. Вернадського.
Ви з’їли бутерброд з сиром і запили його склянкою кефіру. І, звичайно, не подумали про те, що при цьому скористалися результатами праці щонайменше трьох видів мікробів. Дріжджові грибки підняли вгору рум’яну скоринку батона, молочнокислі бактерії перетворили молоко в сир, а кефірні грибки — в кефір. Чули ви, напевно, і про мікробів-виноробів. Але мікроби по колу професій не тільки «харчовики». Вони ще-будівельники, зброярі, металурги, хіміки… Поговоримо ж про ці менш відомі їх спеціальності.
Вчені об’єднали лейкоцит із клітиною сполучної тканини миші. Навіщо це зроблено? Клітинні гібриди виявилися дуже зручною моделлю для лабораторних експериментів молекулярної генетики. Дослідники припускають, що штучно створені гібриди клітин допоможуть вирішити багато фундаментальних проблем у біології, визначити, наприклад, чому одні клітини за час свого життя в організмі діляться багаторазово і швидко розмножуються, а в інших низька активність і діляться вони рідко, або з’ясувати, як відбувається переродження нормальної клітини на ракову.
Як виникло життя, і що думають з цього приводу геологи? Відповідь на це питання поки не отримана, хоча роздумів, підкріплених масою експериментальних даних і астрофізичними спостереженнями, предостатньо.
«Ми не в змозі позбутися від сили тяжіння і тому назавжди залишимося неосвіченими щодо її ролі в еволюції». Ця фраза, висловлена сто п’ятдесят років тому Ч. Дарвіном, звучала як аксіома, що означає, що людині ніколи не судилося покинути нашу планету… На жаль, навіть великі не завжди бувають пророками!
Термін «стрес» вже давно перекочував з лексикону фахівців у нашу звичайну мову. У фізіологічних дослідженнях під стресом розуміють деякий комплекс чинників довкілля, які викликають у організмі ланцюг захисних реакцій.
Через багато районів Монголії тягнеться древній земляний насип, легендарна назва якого – вал Чингісхана. Монгольські вчені протягом кількох років досліджували ґрунт, похований під стародавнім земляним валом. Це робили для того, щоб порівняти біологічне середовище у минулому та сьогодні.