Інертний важкий газ радон має радіоактивність і мешкає в товщах порід і надрах землі. Він, звичайно, потроху виходить назовні, в атмосферу, але не сам по собі, а в суміші з потоками інших, легших газів — водню, вуглекислого газу, метану, азоту та інших. Всі вони породжуються глибинними процесами та деформаціями, але, незважаючи ні на що, кількість радону має певний середній рівень, що легко перевірити, контролюючи радіоактивність газів, що виходять на поверхню.
Щоразу, коли ви дивитеся на спідометр у машині, перевіряєте час пробіжки чи спостерігаєте за блискавкою і рахуєте секунди до грому — ви інтуїтивно вимірюєте швидкість. Але що таке швидкість із погляду фізики, як її визначити правильно і яка найбільша швидкість у природі? Розберімося з усім по порядку.
Ми звикли вважати, що одні речі рухаються, а інші стоять на місці. Але чи справді так? Фізика дає несподівану відповідь: рух і спокій — поняття відносні. Щоб зрозуміти, чому це так, розберімося з основами.
Білкові молекули складні просторові побудови, вони містять сотні тисяч і мільйони атомів. Як розібратися у всьому цьому різноманітті? Для простоти аналізу устрій найрізноманітніших білків умовно поділяють деякі загальні рівні складності. Найнижчий – так звана первинна структура. Вона відбиває послідовність амінокислот — порівняно простих органічних молекул, числом трохи більше двадцяти, які чергуються у різних поєднаннях у довгих ланцюгах. Ці ланцюги потім якось скручуються в спіралі чи пучки, що прийнято вважати вже вторинною структурою.
З деяких пір фізики висловлюють думку про те, що в природі мають бути нові, не відомі ще науці сили, що діють на помітних відстанях, відмінні від електричних та гравітаційних сил. За розрахунками, атоми обмінюються деякими легкими частинками, внаслідок чого з-поміж них виникають сили взаємного тяжіння. Ці сили зменшуються з відстанню швидше, ніж електричні і гравітаційні, тому виявити їх можна, тільки зрушивши атоми досить близько один до одного. Перевірити цей ефект взялися в одній з лабораторій.
Персонажами цієї статті будуть елементарні частинки. Але не ті, що мчать із субсвітловими швидкостями в прискорювачах або в космосі, а надзвичайно повільні. Як кажуть вчені, з подібними мікрочастинками можна працювати, що називається, вручну: наповнювати ними посудину, утримувати певний час всередині неї, випускати назовні, словом, здійснювати операції, донедавна в експериментальній фізиці мікросвіту просто нечувані.
Кульова блискавка – досить загадкове природне явище. Вчені сперечаються про її природу і походження, багато хто вважає, що вона є потоком холодної плазми невеликої щільності. Навіть сильний потік повітря не змінює її виду — кулі, що яскраво світиться, а в будинки людей вона проникає через найменші щілини абсолютно незрозумілим чином. При цьому і всередині оселі людини блискавка залишається кулястою. Як їй це все вдається?
Освоєння океану неминуче пов’язане з виведенням у море всіляких металевих конструкцій – ферм, паль, платформ, занурюваних апаратів. Збільшиться кількість кораблів, подовжаться терміни їх плавання. Виконані насамперед із сплавів заліза, всі вони піддаються у воді посиленій корозії. І якщо на суші через корозію втрачається до десяти відсотків чорних металів, то в морі цей відсоток буде набагато більшим.
Здається, миша боїться всього у світі, крім… радіації, джерело якої у природному середовищі — зазвичай радіонукліди. Так називають речовини, що є кінцевим продуктом різних ядерних реакцій і зберігають деяку залишкову радіоактивність. Завдяки їх наявності в природі в науці з’явилося нове поняття — радіаційний біогеоценоз, тобто звичайний біоценоз, що функціонує на фоні слабких, але постійно діючих іонізуючих випромінювань, джерелом яких і служать радіонукліди.
Ось вже ніхто не повірив би, що кремній може бути пожежонебезпечним. Причому така небезпека походить від прямого контакту його з азотом — інертним газом, який на три чверті становить нашу атмосферу. Тут, щоправда, потрібні дві поправки. Для нормального горіння потрібен чистий кремній, а в піску та камінні він представлений сполуками з киснем. Крім того, потрібна температура дві тисячі градусів. Це, звичайно, «дрібниці», але саме вони дозволяють нам абсолютно спокійно, без ризику потрапити «у вогонь і полум’я», перебувати на пляжі, коли знизу тисячі тон кремнію, а зверху — такі ж великі маси азоту.