Беззвучна катастрофа

Виверження вулкана Сент-Хеленс у штаті Вашингтон, на крайньому північному заході США, що відбувалося у травні 1980 року, супроводжувалося потужною вибуховою хвилею, яка повалила ліс на площі близько 500 квадратних кілометрів. Можна уявити собі, яким мав бути гуркіт, що стояв при цьому… Однак, як не дивно, ті, хто пережив ці події, зазвичай згадують, що в той момент настала якась тиша і спокій.

Ніхто з очевидців не згадує навіть звуку від падіння поблизу лісових велетнів. Наукова співробітниця Управління геологічної зйомки США у Флагстаффі Сьюзен У. Кіффер, яка вивчала цю дивину, нарешті знайшла цьому пояснення. Виявилося, що на момент вибуху вулкан уже викинув в атмосферу тисячі тонн частинок попелу. Потім з усіх сосен в окрузі було зірвано незліченну міріаду голок.

Все це знаходилося в повітрі і перешкоджало поширенню звукової хвилі, глушило її, подібно до того, як сильний снігопад приховує будь-який звук.

У чистому повітрі сильне звукове коливання може пробігати десять, а то й двадцять кілометрів. У запорошеній хмарі на схилах Сент-Хеленс того страшного дня, за підрахунками Сьюзен У. Кіффер, такий самий звук навряд чи міг подолати якісь десять метрів.

У радіусі приблизно одинадцяти кілометрів від кратера викинутий вибухом надзвуковий потік газів, рідин та уламків гірських порід гнав перед собою звукову хвилю. Якби хтось із тих, що стояли в її межах уцілів, він, ймовірно, розповів про гуркіт дерев, що руйнуються навколо нього, коли вибухова хвиля наближалася. Але, минувши подібного свідка, вона продовжувала б трощити все далі, вниз схилом, абсолютно беззвучно для нього.

Ось тільки живих свідків у цій зоні, на жаль, не лишилося…