З життя мурашок

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Мурашині гнізда.

Чи знаєте ви, що мурашина купа, яку ви не раз бачили в лісі, зовсім не гніздо, а тільки його купол. Основна ж частина знаходиться в землі. Адже мурашник і мурашине гніздо не одне і те ж. У мурашнику живе вся сім’я, а гніздом називають будь-яке місце, де знайшли собі притулок комахи.

Мабуть, мурашині гнізда користуються більшою популярністю, ніж самі будівельники. Гнізд, які вони споруджують, безліч. І одне дивніше іншого. Плоскоголові мурахи ховаються під корою рослин, в галлах, колючих чагарниках, дуплах, а то і в стовбурах живих дерев. Є мурахи, які прокладають спеціальні ходи, що з’єднують гілки, стовбури, коріння. Не менш дивно зшите з листям і гніздо мурах з острова Тринідад. Але найвидатнішим досягненням мурашиного гніздобудування вчені вважають гніздо Екофілла смарагдіна – одне з справжніх чудес в біології комах.

Чим же прославився так Екофілл? Вмінням зшивати листя свого гнізда міцними тонкими шовковими нитками. Першими на сусідніх листах з’являються довгоногі коричнево-червоні велетні кріпильники. Вони зближують краї листя. Кріпильників змінюють найменші зеленуваті робітники. Кожна «крихітка» тримає в щелепах личинку. Зеленуваті малятка зшивальники розсипаються серед велетнів, підіймаються їм на спини. Стискаючи в щелепах личинку, вони водять нею по краях листя. При цьому личинка виділяє тонку липку нитку. Вона відразу ж застигає і надійним швом скріплює краї листя.

Іноді, якщо важко схопити краї листя і зблизити їх, сотні мурашок, тримаючи один одного ніжками, зв’язуються довгими ланцюжками. На одному дереві може бути близько сотні окремих гнізд завбільшки з футбольний м’яч. Вони пошиті з живого листя, яке довго залишаються зеленими, надійно приховуючи гніздо від ворогів.

З життя мурашок.

Ось в яку медову бочку перетворився маленький, темний мураха. Він так розбухнув, що зовсім не може рухатися. У посушливих районах живуть такі мурахи. Вони запасають медовий корм про запас. Правда, горщиків і посудин у них немає, і мурашки перетворюються в них самі.

Мурахи – хранителі медових «бурдюків» – не тільки не працюють, але навіть не рухаються. Вони тримаються ніжками за стелі підземних камер і так висять все життя і навіть якийсь час після смерті. Трапляється, такий мураха обривається, і корм з «бурдюка» витікає. Тоді підбігають робочі мурашки, знову його збирають і зливають у висячих. А мураха що впав так і гине, не зрушивши з місця.

Мурахи-пожежники.

Французька вчена Комб провела цікавий дослід. Вона поклала палаючу стеаринову свічку в мурашник. Негайно по тривозі вся колонія комах приступила до роботи. Вони оточили вогнище пожежі і почали гасити вогонь, направляючи на нього струмені мурашиної кислоти, що міститься в особливих отруйних залозах. За одну хвилину мурахи загасили полум’я. Два занадто відважних мурашки мало не загинули. Їх відтягнули підоспілі «товариші».

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Сторінка про автора