Що ж там, у центрі Галактики

центр галактики

Завдяки бурхливому розвитку експериментальної бази наглядові можливості астрономів надзвичайно розширилися. За прикладами навіть не треба вирушати до далекого космосу, їх чимало й у нашій Галактиці.

Взяти хоч би її центр. Він завжди привертав увагу вчених, бо саме з нього почалося утворення Галактики. На жаль, у центральних областях дуже багато міжзоряного пилу, а він поглинає світло від зірок так, що їх на Землі просто не видно. Доходячи до земного спостерігача, світло послаблюється у тисячі мільярдів разів. А ось довші хвилі – інфрачервоні та радіо – поглинаються менше, і, реєструючи їх, вдалося дещо «побачити» (або «почути»). Увага астрономів була прикута в основному до центральної частини розміром у парсек (це відстань від Сонця до найближчої зірки), і те, що виявили, виявилося дивним і незвичайним.

Насамперед, зареєстровано досить потужне радіоджерело надзвичайно малих розмірів — приблизно з Сонячну систему. Це звучить парадоксально – компактне джерело в сотні мільярдів кілометрів діаметром, але в космосі відстань навіть між найближчими зірками в сотні разів більша.

Другий разючий результат: виявилося, що центр Галактики має таку саму структуру, що й сама Галактика. Навколо цього найпотужнішого «точкового» радіоджерела видно спіральні рукави. За спостереженнями у сфері інфрачервоного випромінювання вдалося розрізнити у цих рукавах окремі зірки масою від однієї до десяти сонячних мас. Рукави обертаються навколо центру, і за швидкістю їх обертання вдається встановити масу центрального об’єкта — від двох до п’яти мільйонів сонячних мас. Як така колосальна маса «вміщується» у невеликому, за космічними масштабами, обсязі — третій дивовижний результат, адже нічого подібного досі не було відомо.

І, нарешті, останнє: вивчення центральної області в діапазоні рентгенівського випромінювання показало, що звідти виходить анігіляційна лінія, тобто випромінювання такої енергії, що виникає при анігіляції електрона та позитрона.

Тепер кілька слів про можливі пояснення. Більшість астрономів схиляється до думки, що цей унікальний об’єкт — чорна діра. Вона притягує до себе зірки з околиці, і коли вони виявляються досить близькими, чорна діра розриває їх на частини за рахунок приливних сил. Маса цих зірок поглинається чорною дірою. Але є й зворотний процес. Чорна діра має магнітні та електричні поля величезної величини, в них розганяються елементарні частинки і у величезній кількості викидаються в напрямку полюсів. Можливо, саме з цієї речовини утворені спіральні рукави, що відходять від центру — чорної діри.

Очікуються ще дивовижніші ефекти, можливі в цьому воістину дивному місці. Чорна діра підтягує до себе чимало зірок для того, щоб з’явилася ймовірність їх зіткнення. Уявляєте зіткнення більярдних куль, але тільки в зірковому масштабі!

Тут слід наголосити, що це дослідники центру Галактики дуже обережно висловлюють гіпотези і наполягають на необхідності продовження спостережень. Потрібно ретельно дослідити цей район з великою роздільною здатністю. Крім того, треба змоделювати такий процес на комп’ютері, щоб перевірити різні варіанти гіпотез.

Можливо, це справді перша зареєстрована чорна діра?

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *