Чому Земля крутиться?

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Земля

Те, що наша Земля – дзига, вже сотні років не викликає суперечок. Але, між іншим, на цій дзизі встановлено гальмо, яке справно працює мільярди років. Роль гальмівної системи дружно виконують Світовий океан та Місяць, що викликає в ньому припливи та відливи. До слова сказати, припливи і відливи виникають і в земній корі, і тут вони теж працюють як гальмо, тільки менш помітне і менш сильне. Астрономи так і вважають, що п’ять мільярдів років тому, після свого утворення, наша планета крутилася куди швидше, і доба була набагато коротша.

Але недавно фізики (і при цьому не астрофізики) знайшли, що крім гальма у Землі (і всіх інших планет) є акселератор – прискорювач. Вчені звернули увагу ось на яку обставину. Само собою зрозуміло, що вранці, для прикладу, о дев’ятій годині, будь-яка ділянка поверхні нашої планети холодніше, ніж, скажімо, о третій годині дня. Тим часом від температури поверхні речовини зазвичай залежить її здатність поглинати світло. Чим температура вище – тим меншу частку сонячного світла відбиває ділянка в даний момент. Значить, різна сила, з якою діє потік променів на по-різному нагріті ділянки планети. Сонячний вітер, який розгортає хвости комет в сторону від Сонця, сонячний вітер, який, може бути, ще задме у «вітрила» фотонних яхт, цей самий вітер може досить відчутно розкручувати нашу планету.

Вчені підрахували порядок величини, на яку міг збільшити фотонний вітер швидкість обертання планети за 5 мільярдів років. У них вийшло, що тільки за рахунок тиску «вітру» первісна швидкість обертання Землі могла збільшитися на двадцять-тридцять відсотків. Втім, ця цифра більш ніж приблизна.

Вчені не тільки рахували, але і ставили експерименти. Шматочок олов’яної фольги згорнули в циліндр довжиною в півтора сантиметра і діаметром в один сантиметр, підвісили за допомогою магнітного поля в посудині, де був створений високий вакуум (не варто тут говорити про тонкощі такої магнітної підвіски). Початкова швидкість обертання циліндра становила на кожному етапі досліду приблизно три оберти в секунду.

За добу циліндр поступово зупинявся і завмирав – навіть у відносному вакуумі діяли сили тертя. Але коли на циліндр направляли потік світла, обертання прискорювалося. При цьому абсолютно не мало значення, за годинниковою стрілкою або проти неї крутився циліндр до цього. Важливо було тільки, щоб він крутився. На нерухомому циліндрі тиск світла, природно, розподілявся рівномірно.

Такий ефект може бути причиною того давно зазначеного факту, поки непоясненого, що деякі штучні супутники Землі після виведення на орбіту прискорили обертання навколо своєї осі. Особливо помітною повинна бути дія сонячного акселератора на астероїди, метеорити і ті штучні супутники, що не були спеціально строго орієнтовані в просторі. Може бути ця гіпотеза залучена і для пояснення надзвичайно довгих діб Венери. 225 земних діб витрачає наша сусідка-планета на оборот навколо своєї осі. Тим часом саме у неї вісь обертання нахилена до орбіти під зовсім іншим кутом, ніж той, що характерний для інших планет. І саме такий напрямок осі обертання, як у Венери, несприятливий для прояву ефекту.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.