Жаба – «сейсмолог»
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Американські зоологи Едвін Льюїс і Пітер Нерінс із Каліфорнійського університету, проводячи спостереження за білогубими пуерториканськими жабами, помітили, що ці тварини явно реагують на дрібні струси ґрунту, що супроводжують обережні кроки людини.
Розташувавши поблизу місця проживання жаб застосовувані в геофізиці та сейсмології геофони і мікрофони вчені потім перевірили свою гіпотезу, згідно з якою ці тварини і самі повинні виробляти подібні коливання як сигнали для себе подібних.
Робоча гіпотеза підтвердилася. Виявилося, що самці цього виду видають приблизно чотири рази на секунду «цвірінькання» або стрекотіння тривалістю 40 мілісекунд. Кожному такому сплеску, що розрізняється людським слухом, передує глухий удар чи «ляпанець», що робить лише сейсмічну, а не акустичну вібрацію, яку люди не чують, але жаби, безсумнівно, вміють сприймати.
Можна вважати встановленим факт, що органи слуху цього виду можуть виявляти сейсмічні вібрації. Подібна вібрація, що викликається жабою, поширюється в радіусі трьох-шести метрів, перш ніж бути поглиненою фоновими шумами. Таким чином, тварина, що сприймає сигнал, повинна знаходитися від особи, що її видає, на подібній відстані.
Спостереження показали, що пуерториканські жаби зазвичай збираються в такі групи, де кожна сидить не далі, ніж за два метри від найближчої сусідки, тобто в межах гарної помітності сейсмічного струсу грунту. Висловлюється припущення, що «плескання» допомагають самцям цього виду встановлювати та охороняти свою територію від вторгнення конкурентів.
Досі було відомо, що деякі тварини завдають ударів по землі, щоб викликати звукову хвилю, що поширюється у повітрі. Це перше свідчення того, що якась тварина здійснює «комунікацію» за допомогою сейсмічного сигналу.