Турнір мурах

Турнір за всіма правилами, але без пролиття крові вперше вдалося зняти американському вченому Берту Холльдоблеру. Герої документального фільму – мурахи під назвою «медові горщики», що проживають в пустелях Арізони.

Події на екрані розвиваються так. Мураха-розвідник біжить в пошуках їжі. Раптом на його шляху виникає інший розвідник із сусідньої колонії, що вийшов в пустелю з тими ж намірами. Зіткнувшись «обличчям до обличчя», конкуренти збуджуються і піднімаються на свої довгі ніжки-ходулі. Назріває конфлікт. Виклик кинуто! Виклик прийнятий! Обидва повертаються і біжать до себе додому, залишаючи позаду пахучий слід – в знак того, що вони ще повернуться на місце конфлікту, але вже з підкріпленням.

Коли два загони новобранців прибувають на ристалище, починається турнір. Пари мурах сходяться «стінка на стінку». Кожен з супротивників встає на ходулі і піднімає задню частину черевця. Деякий час вони стоять нерухомо, потім починають рухатися пліч-о-пліч, барабанячи при цьому один одному по черевцю своїми вусиками. Кожний тур займає 10-30 секунд. Після перерви переможці і переможені, не маючи ніяких пошкоджень, знову вступають в бій.

Поки йде турнір, розвідники з обох сторін вербують в своїх колоніях все нових бійців і приводять на місце поєдинку свіжі сили. Таким чином битва триває, поки не вичерпається запас новобранців у якої-небудь зі сторін. Зрештою, справа закінчується беззастережною капітуляцією більш дрібної колонії і захопленням фортеці, що здалася.

Окупанти спустошують ворожу колонію – виганяють королеву (іноді її вбивають), викидають личинки і лялечки робочих мурах, а самих робітників в якості рабів під конвоєм відправляють у гніздо загарбників.

Що ж змушує «медових горщиків» обирати таку стратегію? Адже вони досить добре озброєні. Зазвичай результат битви у мурах одного і того ж виду залежить від того, наскільки добре озброєні воїни і в той же час наскільки вони вразливі для щелеп своїх побратимів. Мурахи, які озброєні «до зубів» і до того ж прекрасно захищені бронею, мають схильність до битви «до смерті». Але якщо особина добре озброєна, але погано захищена, то наслідки такої серйозної битви можуть виявитися дуже шкідливими для виду в цілому.

У «медових горщиків» шкірка, яка скріплює броньовані пластинки, досить тонка, і тому «медовий горщик» здатний набивати своє черевце такою кількістю їжі, що воно роздувається до розмірів вишні, а за формою нагадує горщик для меду, звідси і назва цього виду. Будучи надзвичайно вразливим для щелеп своїх побратимів, «медовий горщик» в інтересах збереження виду і винайшов ритуальний турнір, що кінчається, «за домовленістю», або поневоленням переможених, або, якщо сили рівні, встановленням твердої демаркаційної лінії між двома територіями.