Що може «розповісти» ігуана вченим?

Ігуана – одна з найбільших ящірок в усьому світі. Її сплюснене з боків тіло іноді досягає двох метрів у довжину. Зовнішність у цих безневинних плазунів досить загрозлива: на голові – гребінь, на шиї – роздутий мішок. Недарма серед них є вид, названий по імені казкового дракона василіском.

Зустрічаються ігуани в тропіках Південної Америки, на Антильських і Галапагоських островах. Тут їх спостерігав і докладно описав молодий натураліст Чарльз Дарвін, який відвідав ці місця з кругосвітньої експедицією на вітрильнику «Бігль». Як не дивно, зустрічаються ігуани і в дуже віддалених звідси краях – на Мадагаскарі і островах Фіджі. Як потрапили вони на ці клаптики суші?

Нещодавно в глибині бразильських нетрів завершила свою роботу палеонтологічна експедиція. Тут, поблизу містечка Петрополіс, учасникам експедиції пощастило знайти скелет разюче примітивної ігуани. Коли шар землі, в якому була зроблена знахідка, оглянули геологи, вони твердо заявили: ця тварина жила в епоху стародавньої крейди, тобто, принаймні, 65 мільйонів років тому.

Таких найдавніших – висхідних до самого мезозою! – і примітивно організованих ігуан ще ніхто і ніде не знаходив. Ні рід їх, ні вид досі науці не відомі. Довелося придумувати для них зовсім нову назву: прістігуана бразі-ліенсіс.

Інтерес до прістігуани проявляють не тільки палеонтологи. Куди більше пожвавлення древня ящірка викликала серед геологів, геофізиків та геотектоністів – тих, хто вивчає історію і причини великих рухів земної кори. Справа в тому, що ця знахідка ще раз підтвердила гіпотезу, згідно з якою ще 65 мільйонів років тому Південна Америка і Африка з Мадагаскаром складали єдиний масив суші – гігантський праконтинент Гондвану.