Нирець на глибині 600 метрів

барокамера

В барокамеру, встановлену в дослідницькій лабораторії французької фірми «Комекс» увійшли двоє людей. Це були відомі нирці Шемін та Горе. На рахунку обох чимало рекордних спусків в морські глибини. На цей раз їм належало з’ясувати, яка межа можливостей водолаза сьогодні.

Задраєний герметичний сталевий люк. Компресор починає нагнітати в камеру дихальну суміш. Це не звичайне повітря, а суміш гелію з киснем. Починає рухатися стрілка манометра. На одну атмосферу збільшиться тиск у барокамері – організм людини відчуває це як при зануренні у воду на десятиметрову глибину.

Моделювання глибоководного спуску здійснюється під пильним медичним контролем: обидва водолаза обвішані датчиками, за показаннями яких стежать лікарі. Керує експериментом доктор Ксав’є Фруктус, науковий директор дослідницьких робіт фірми «Комекс».

Тиск в барокамері наростає по складному графіку. Стрілка манометра рухається повільно, з зупинками. Склад дихальної суміші регулюється так, щоб парціальний тиск кисню в ній був приблизно 0,4 атмосфери. Це більше, ніж в повітрі, яким ми дихаємо. Проте, частка кисню в дихальній суміші, яка використовується при таких експериментах, відносно невелика – до кінця досліду вона становила лише 0,3 відсотка.

Колишній рекорд, встановлений в цій же лабораторії фірми «Комекс», відповідав глибині 520 метрів. Іншими словами, тиск в барокамері було доведено до 53 атмосфер. Тепер вирішено піти далі. Тиск вже такий, як на глибині 595 метрів. Зупинка. Серія медичних тестів. Зокрема, перевіряється здатність людини працювати на таких глибинах. Випробовувані протягом трьох хвилин натискають ногами на педалі пристрою, що нагадує велосипед без коліс. Прилад, що вимірює потужність, показує близько 130 ват, тобто 0,2 л. Не погано.

Знову працює компресор. Тиск в барокамері доходить до 62 атмосфер. На обличчях лікарів – занепокоєння: у нирців з’являються перші симптоми так званого глибоководного синдрому – мимовільні посмикування м’язів. Приймається рішення зупинити експеримент.

За попереднім планом нирці, досягнувши максимально можливої глибини, повинні були добу пробути на ній, щоб продемонструвати можливість довго перебувати під величезним тиском. Зараз медики вносять коректуру: зупинка на рекордній глибині обмежується вісімдесятьма хвилинами. Після цього починають знижувати тиск в барокамері. Моделюється підйом на поверхню. Він тривав майже 10 діб. Стільки часу знадобилося, щоб насичені газами дихальної суміші тканини організму повернулися до нормального, «земного» стану. Коли нирці після закінчення експерименту пройшли ретельний медогляд, ніяких порушень у них виявлено не було.

Отже, доведено: людина здатна опуститися під воду на глибину 600 метрів і працювати там. Чи межа це? Ні, вважає доктор Ксав’є Фруктус. Можна сподіватися, що, якщо замінити воднем гелій в дихальній суміші, нирець зможе досягти кілометрових глибин.

P. S. О чем еще говорят британские ученые: о том, что подобные барокамеры помимо всего прочего должны быть снабжены надежным запирающим устройством. Подобные устройства можно найти на сайте по ссылке.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *