Зелений промінь

зеленый луч

«…Очі його, як і раніше, невідривно стежили за сонцем. Затамувавши подих, він підстерігав ту мить, коли верхній край його остаточно піде у воду і звідти, можливо, вирветься той дивовижний промінь, який забарвлює небо і море в чистий зелений колір, яскравіший, ніж зелень весняної трави або смарагду, і який з’являється так рідко, що моряки склали легенду, ніби лише дуже щасливій людині вдається зловити ту коротку мить, коли спалахує над морем знаменитий зелений промінь, сліпучий, як саме щастя, і пам’ятний на все життя, як воно».

Цей уривок із повісті Леоніда Соболєва «Зелений промінь», поза сумнівом, запам’ятався кожному, хто її читав. Які ж причини цього цікавого природного явища та як часто його можна спостерігати? Деякі фізіологи вважали його просто обманом зору через те, що очі втомлюються при спостереженні заходу Сонця. Проте скептики були осоромлені, коли «зелений промінь» вдалося сфотографувати.

Вперше вдалий знімок «зеленого променя» було зроблено у 1954 році в обсерваторії Ватикану, розташованій у папській літній резиденції Кастель Гандольфо поблизу Риму.

В останні роки низка таких фотографій була отримана у французькій обсерваторії Пік дю Міді. Вдалося навіть зафіксувати на надчутливій кольоровій плівці механізм появи зеленого променя.

Виникає цей ефект тому, що сонячні промені переломлюються в атмосфері, особливо інтенсивно у нижніх шарах. Коли Сонце наближається до горизонту, кут заломлення сягає тридцяти дугових хвилин; тому ми продовжуємо бачити Сонце ще хвилини зо дві після того, як воно вже опустилося за обрій.

Спектральні складові сонячного світла мають різний коефіцієнт заломлення, тому над верхнім краєм Сонця, що заходить, утворюється вузька «райдуга»; за вертикальним розміром вона відповідає десяти кутовим секундам, причому її нижній край пофарбований у червоний колір, а верхній — у зелений (блакитна і фіолетова ділянки веселки нерозрізняються на блакитному тлі неба). Веселка ця зазвичай маскується яскравим свіченням сонячного диска, але коли вона починає зникати з поля зору, верхній зелений кінець веселки на мить стає видимим. Ось тоді спостерігач і може вловити біля горизонту яскравий зелений спалах, якщо повітря досить прозоре.

Треба сказати, що морська поверхня не відіграє при цьому жодної ролі, потрібна лише пряма лінія горизонту. Тому «зелений промінь» можна з успіхом спостерігати у пустелі. Давнім єгиптянам цей феномен був відомий: свідченням того споруджена за 2500 років до нашої ери кам’яна колона із зображенням Сонця, що сходить, верхній край якої забарвлений в зелений колір. Насправді, адже через ті ж причини «зелений промінь» з’являється і перед сходом Сонця. Щоправда, вловити цей момент набагато важче, оскільки невідомо, коли він настане.

Взагалі «зелений промінь» не таке рідкісне явище, як говорить повір’я. Щоб помилуватися ним, потрібні лише правильний рельєф місцевості, чиста і спокійна атмосфера і… неабияке терпіння. Не надумайте тільки стежити за заходом Сонця неозброєним оком: так недовго і зір зіпсувати. Запасіться біноклем із нейтральним світлофільтром, який послаблює світло, але не спотворює кольори; годиться і скло, закопчене на полум’ї свічки.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *