Світні колеса тропічних морів
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
З давніх-давен моряки, які повернулися з тропічних морів Південно-Східної Азії, розповідали про бачені ними гігантські – по кілька кілометрів у діаметрі – колеса, що світяться та обертаються з великою швидкістю у воді, над водою або на поверхні моря. Мало хто з вчених приймав ці неправдоподібні матроські розповіді всерйоз, тим більше, що і виникали-то вони не часто. Однак професор Гамбурзького університету Курт Калле, який раніше працював в Німецькому гідрографічному інституті, зробив ці напівміфічні, здавалося б, колеса предметом наукового дослідження, або, може бути, правильніше сказати, своїм хобі.
В останні місяці повідомлення про фантастичне явище посипалися з небувалою частотою. Чи пов’язано це з особливими геофізичними або біологічними умовами, або з тим фактом, що вийшли з моди «літаючі блюдця», сказати важко. Але в одному тільки номері журналу «Марін Обсервер» надруковані докладні звіти про зустрічі човнів з п’ятьма фосфоресцуюючими колесами і коментарі «визнаного авторитету» професора К. Калле.
Йдеться про п’ять спостережень, зроблених екіпажами кількох човнів незалежно один від одного. На користь достовірності спостережень говорить і те, що всі вони зроблені майже в одному районі, саме в Сіамській затоці, на прямій, що сполучає Бангкок в Таїланді з північно-західним краєм острова Борнео (Індонезія).
Згідно з цими описами, типове колесо має в діаметрі не менше трьох кілометрів, прямі або зігнуті спіраллю спиці і обертається з дивовижною швидкістю.
Капітан торгового човна «Центу» описує, як спиці, схожі на хвилі молочно-білого туману, шириною метрів по десять і товщиною близько двох-трьох метрів, віддалені одна від одної теж на десяток метрів, вони проносилися навколо човна зі швидкістю не менше 30 метрів в секунду.
Через тиждень той же човен зустрівся з двома колесами. На цей раз проміжки між спицями були вчетверо менше ширини спиць, так що світилося близько 80 відсотків моря. Щомиті повз човен пробігало 5-6 спиць. Непроглядна темрява тропічної ночі освітилася, хоча не настільки, щоб можна було вільно читати.
Екіпаж човна «Гленфоллох» бачив колесо у вигляді пульсуючої маточини двадцяти-тридцяти метрів в діаметрі, з якої виходили спиці, схожі на низькі смуги або вали світитлого туману, що пролітали над поверхнею води.
Капітан і офіцери корабля «Бівербенк» сприймали спиці як світлі хвилі з яскраво-зеленою передньою кромкою, вони проносились повз корабля через кожні 4-5 секунд. З борту «Бівербенка» теж було видно центр, з якого виходили світні промені-спиці.
Колеса, що світяться обертаються або за годинниковою стрілкою, або проти неї. А в другому повідомленні, що надійшло з борту «Гленфоллоха» вже після появи перших звітів, говориться про зустрiнуте подвійне колесо. Два основних багатокілометрових фосфоресцуючих колеса, розташовані одне над іншим, оберталися в різних напрямках. Фантастичне видовище!
Професор Калле вважає такі колеса незаперечним фактом, явищем, характерним для Сіамської затоки і моря Борнео. Однак він вважає, що всі світлові ефекти відбуваються в товщі води, а світлий туман над поверхнею – тільки обман зору.
Не будучи в змозі дати точне пояснення світним колесам, професор Калле бачить причину їх в біолюмінесценції. Пояснення, звичайно, найпростіше і найлегше. Однак поява фігур, що володіють чіткою формою, діаметром в декілька кілометрів і швидкістю руху, що перевищує швидкість течій, хвиль і вітру, змушує шукати додаткових пояснень.