Світ під хвилями

«Найбільші глибини океану лишаються незвіданими. Що діється у цих безоднях? Які створіння живуть під товщею води? Як збудоване це життя? Нам навіть складно уявити. …Доки Природа береже свої секрети …нам залишається лише сподіватися на існування … нових видів або навіть нових родів». Ці пророчі слова були проголошені професором Ароннаксом, авторитетним морським біологом, героєм роману Жуля Верна «2000 льє під водою», надрукованого у 1870 році.

Понад століття потому, як Жуль Верн написав ці слова, одну з найглибших таємниць природи відкрив сучасний підводний човен. У долині, оточеній горами, на сході Тихого океану, де тепло вулканічних явищ невблаганно довершило поділ двох океанічних тектонічних плит, геологи знайшли тварин, гідних пера наукових фантастів. Я на власні очі бачив зарості величезних трубчастих червів із червоними, мов кров, сливами, що з’являються з білих рур, жовті мушлі, звалені у великі купи над розколинами базальту, їстівні морські молюски з тонкою крейдяною оболонкою, що лежать на дні моря. Все це і багато чого іншого, що квітує в отруйному хімічному «первозданному бульйоні» (можливому джерелі виникнення життя на Землі), відоме як найплідніший осередок на нашій планеті, середовище, де, як вважають деякі вчені, могло зародитися саме життя: глибоководні гарячі джерела.

ЖИТТЯ У ГЛИБИНАХ

Нові види і нові родини — найменше з відкриттів у глибоководних гарячих джерелах, хоча ними рясніє довжелезний список із понад 400 назв. Відкрито цілу нову форму існування, відкрито заходами біологів, які поспішали дізнатись, як гігантський черв’як, вищий за мене і тонший, ніж мій зап’ясток, зміг вижити у глибоководному морському середовищі, такому бідному на харчі. Бактерія, всередині тканин тварини, — ось ключ до розгадки. Створіння у глибоководних гарячих джерелах існують коштом мікроскопічної бактерії, що росте у простому хімічному продукті, розчиненому у викидних водах.

Відкриття глибоководних гідротермальних отворів і їхніх фіто- та зооценозів — яскравий приклад того, як мало ми знаємо про наш океан. Вчені, які працюють із відкладеннями у глибоководних частинах моря, розповідають іншу повчальну історію, яку варто згадати, навіть якби ми були оптимістично настановлені щодо наших знань про морське біорозмаїття. Працюючи із фільтрами та мікроскопами, працюючи вкрай терпляче, біологи виявили близько тисячі видів червів, слимаків і ракоподібних у незначній кількості мулу із глибин східного узбережжя Північної Америки. Наші глибокі моря є сховищами біорозмаїття; за деякими оцінками, загальне число всіх глибоководних видів сягає мільйонів, змагаючись із знаменитими своїм розмаїттям тропічними дощовими лісами. Фактично ми нічого не знаємо про їхню біологію, роль в екосистемі та потенційні корисні властивості.

ЗМЕНШЕННЯ РОЗМАЇТТЯ

Робота у глибинах океану вимагає високотехнічного обладнання, але будь-хто з парою старих парусинових черевиків може дослідити мілини та пляжі у зоні припливу. У зігрітих сонцем водах квітують морські рослини: червоні, коричневі та зелені водорості утворюють цілі ліси, у яких живуть міріади молюсків, ракоподібних та червів. Багаті й розмаїті узбережні осередки: скелясті береги та піщані пляжі, мангрові болота і солеві мілини, коралові рифи, мілководні лагуни та глибші бухти. Ці осередки перебувають під загрозою через надлишок антропогенних впливів, включаючи забруднення, розвиток, надмірне рибальство, тралення та глобальне потепління. Оскільки узбережні осередки загрожені або зникають зовсім, весь набір родів зникає також.

Не так давно я прочитав про зменшення популяції мечохвостів, які традиційно збираються на берегах, коли сяє повний місяць під час червневого повноводдя, аби спарюватися та відкладати яйця. Я часто бував у місцях, де збиралися мечохвости, завжди вражаючись їхньому фантастичному числу. Це реліктові створіння мезозою, епохи, коли на Землі верховодили динозаври, але їхня довга історія не підготувала їх для економічних потреб виробництва котячої їжі та добрив сучасного світу. Два десятиріччя тому мечохвости були незліченні. Невже на них чекає доля мандрівного голуба, винищеного у XIX сторіччі?

З цілої низки причин, здорові морські осередки не конче підтримують силу-силенну видів, і біорозмаїття саме собою не завжди може виступати на перший план. Як і в наземних осередках, зникнення розмаїття скоріше викликає турботу. Деякі морські осередки, попри безліч мешканців, відзначаються порівняно незначним розмаїттям, і зникнення одного виду може великою мірою змінити екосистему. Переконливий приклад — бухта Чезапік, найбільший припливно-відпливний лиман на східному узбережжі Сполучених Штатів. Одного чудового дня устричні рифи опинилися над мілководдям бухти. Устриці, як відомо, харчуються, фільтруючи морську воду, і не так давно весь об’єм води у бухті фільтрувався протягом тижня. Через виловлювання та хвороби чисельність устриць зменшилася вдвічі, і вода, що фільтрувалася за тиждень, тепер фільтрується за рік. Ось які наслідки спричинив рівень води. І не тільки ці, а й цілий сонм інших.

У наземних екосистемах зникнення ссавців або останніх решток незайманого лісу призводить до драматичних видних для ока сенсацій, як і зникнення цілих груп видів чи осередків. А зменшення морського розмаїття, недосяжного для ока, невидимого під хвилями, ставить під особливу загрозу світовий спадок, який ми залишаємо своїм дітям. Найгірше те, що відновлення вже втрачених осередків життя дуже важка справа, трохи легша на мілководді і майже неможлива у глибинних довкіллях.

Автор: Сінді Лі Ван Довер.