Хімічний дотик

Довгий час вважалося, що людина і тварини відчувають і пізнають навколишнє середовище за допомогою п’яти почуттів: зору, слуху, дотику, нюху та смаку. Але кілька років тому виявилося, що деякі тварини відчувають магнітні поля, що не діють ні на один з п’яти органів почуттів. А зараз вчені виявили ще одне почуття, яке можна було б назвати «почуттям хімічного дотику».

Личинки членистоногих, відомих під назвою «морські жолуді», тримаються поблизу батьків, немов курчата навколо квочки. Вдалося встановити, що вони знаходять старших завдяки присутності на зовнішній поверхні дорослих особин водорозчинного білка-артроподіна. Далі з’ясувалося дуже дивне явище: розчинений артроподін анітрохи не діє на личинки, вони сприймають, відчувають його тільки в тому разі, коли молекули адсорбовані будь-якою твердою поверхнею. У чому ж справа? Адже склад молекули, що знаходиться в розчині та адсорбованої, один і той же.

Англійські вчені Д. Нрісп і Л. Мідоу виконали такі досліди. У розчин артроподіна в морській воді вони поміщали дві пластинки – одну чисту, іншу попередньо змочену розчином і висушену. Личинки горнулися до платівки, що адсорбовала молекули, явно нехтуючи першою, хоча «привабливі» молекули оточували їх з усіх боків. Вчені не знайшли іншого пояснення, як те, що у личинок є своєрідне почуття хімічного дотику.

Воно відрізняється і від нюху, і від смаку. За допомогою цих почуттів розпізнають молекули, що потрапляють з навколишнього середовища на рецептори. Тут же сприймаються молекули, міцно утримувані пластинами і не переходячи в розчин.

Поки це єдиний зазначений випадок «хімічного дотику», але він змушує по-новому поглянути на механізм роботи органів почуттів і на нерозкриті здібності живих організмів.