Чого миша не боїться?
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Здається, миша боїться всього у світі, крім… радіації, джерело якої у природному середовищі — зазвичай радіонукліди. Так називають речовини, що є кінцевим продуктом різних ядерних реакцій і зберігають деяку залишкову радіоактивність. Завдяки їх наявності в природі в науці з’явилося нове поняття — радіаційний біогеоценоз, тобто звичайний біоценоз, що функціонує на фоні слабких, але постійно діючих іонізуючих випромінювань, джерелом яких і служать радіонукліди.
Чи добре, чи погано мешкати в такому біогеоценозі — справа неясна, швидше за все погано. Але такі природні системи на планеті, на жаль, трапляються, і вивчати їх все одно необхідно. І ось, серед повідомлень здебільшого про несприятливі для організму наслідки забруднення середовища радіонуклідами з’явилося одне, що стоїть особняком. Вчені виявили, що тут можуть бути позитивні ефекти. Наприклад, є популяції лісових та польових мишей, які постійно живуть у зоні слабкої радіації, нормально існують та розмножуються у багатьох поколіннях.
Єдине, чим вони відрізняються від побратимів, — для життєдіяльності їм потрібно менше кисню. Щоб перевірити цей феномен, вчені проконтролювали в лабораторних умовах, скільки кисню вдихають нормальні миші та миші, в організмі яких накопичилися радіонукліди. Привезені із зон із радіацією вони споживали кисню на десять — дванадцять відсотків менше, ніж контрольні. Цей факт, мабуть, слід розуміти як якусь пристосувальну реакцію організму ссавців до радіаційного зараження середовища.