Живі антифризи
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Риби, мешканці полярних широт, якимось чином не замерзають серед льодів, айсбергів і майже замерзлої води. У цьому їм допомагають особливі речовини – білки, розчинені в крові та у внутрішньоклітинній рідині. Склад цих білків помітно відрізняється від решти в організмі, що і надає їм, ймовірно, специфічні антифризні властивості. Хімічний склад таких білків у кожного виду риб свій власний, що, однак, не заважає досягненню одного й того ж позитивного результату – риби не замерзають у льодах.
Молекули цих речовин складні, і остаточно незрозуміло, що у їх хімічній будові надає такі властивості. Скажімо, розчин звичайного білка альбуміну замерзає точно при нулі градусів. Тому вченим довелося піти шляхом порівняння антифризних білків у різних видів риби. Так якось у поле зору дослідників і потрапила полярна тріска, неодмінний компонент уловів рибалок.
І ось біофізики застосували найдосконалішу апаратуру, за допомогою якої проби крові тріски були поділені на цілу низку різних хімічних речовин та сполук. Багато хто з них виявився білками, а деякі — справжнісінькими антифризами. Їх виявили відразу чотири типи: при додаванні цих не відомих поки що речовин у дистильовану воду вона замерзала в дослідах вже не при нулі, а при деякій невеликій мінусовій температурі. Залишилося, отже, розшифрувати хімічну формулу білків, щоб вирішити, чи можна їх синтезувати штучно. Але принагідно з’ясувалося, що ці речовини дуже токсичні, у великих дозах вони вбивали, наприклад, амеб. Отже, не виключено ще, що антифризи в організмі відіграють якусь роль і проти інфекцій.