Метод біологічного зворотного зв’язку

Метод біологічного зворотного зв'язку

Медицина – одна з найстаріших наук, якщо не найстаріша. І до сьогодні її класичні лікувальні методи залишилися загалом колишніми. Проте світ змінюється, змінюється наука, з’являються нові засоби лікування. Одним із них є метод так званого біологічного зворотного зв’язку.

Насамперед, слід зауважити, що це зовсім не чергова модна панацея для всіх хворих і від усіх хвороб, тому й інтерес до нового методу виник, насамперед, у лікарів тих спеціальностей, яким він найближчий, тобто у невропатологів та психіатрів.

При використанні методу зворотного біологічного зв’язку лікар пропонує пацієнту зручно сісти в крісло і «увійти в контакт» із спеціальним електронним пристроєм, що має екран. Роль пацієнта при цьому не пасивна, а активна, оскільки він має контролювати хід цього контакту, намагаючись вплинути на нього у потрібному напрямі. Пацієнт, власне, сам стає лікарем самого себе. Яким чином це відбувається?

Припустимо, хворий страждає на одну з форм неврозу. У клінічній картині захворювання переважають, скажімо, такі скарги, як біль голови, прискорений пульс, шлункові спазми. Кожен з цих симптомів реєструється електронною апаратурою за допомогою датчиків, що знаходяться на тілі хворого, а потім передаються на екран. Спостерігаючи зміни світла та звуку, пацієнт шляхом самонавіювання намагається заспокоїти серцебиття, полегшити шлункові спазми, зняти біль голови. Завдяки екрану пацієнт як би бачить і чує з боку роботу систем та органів свого тіла, що й дає можливість впливати на цю роботу. Обов’язкова умова – попереднє розслаблення м’язів, що досягається циклом спеціальних вправ.

Новий метод несе в собі елементи знайомого багатьом аутогенного тренування, але має перед ним низку переваг. Так, наприклад, лікар в даному випадку може з допомогою апаратури об’єктивно контролювати процес лікування на кожному етапі.

При лікуванні фобій (нав’язливих страхів) з використанням методу біологічного зворотного зв’язку в деяких клініках США та Європи відмічено значне покращення стану у 50-70 відсотків хворих.