Цілющі властивості запахів

Нещодавно італійський вчений П’єтро Соларі з фармакологічного інституту в Римі зробив цікаву доповідь про використання ароматичних речовин в лікувальних цілях з найдавніших часів і до наших днів. Ще в клинописних табличках, знайдених в місті Ніппурі (сучасний Ірак), описуються лікувальні властивості деяких запахів. У папірусі Еберса (1600 рік до нової ери), який знайомить нас з медичними знаннями древніх єгиптян, згадуються і ароматичні речовини тваринного походження – мускус, амбра та цибетин.

У восьмому столітті до нової ери на внутрішніх стінах багатьох єгипетських храмів висікали рецепти складання ароматів, «щоб кожен міг з ними познайомитися і від цього користь отримати». Тут же описувалися і методи лікування ароматичними маслами… переломів.

У «Природній історії» грецький філософ Теофраст (близько 300 року до нової ери) також описує способи лікування ароматичними маслами. Майже в той же час в Олександрійській медичній школі під керівництвом анатома Герофіла проводилися дослідження масел, отриманих з рослин.

У VIII столітті нової ери араби навчилися мистецтву дистилювання і використовували його у виробництві ароматичної води. На жаль, велика частина цих рецептів втрачена і тільки тепер їх починають відновлювати.

П’єтро Соларі стверджує, що чутливість людини до запахів найчастіше має безпосередній зв’язок з її нервовою системою. Аромат сірої амбри, мускусу, ладану і валеріани заспокоює.

Людям же з надмірно чутливою нервовою системою не можна користуватися парфумами, синтезованими з таких рослин, як, наприклад, бергамот, лаванда і троянди.