Як стрибає блоха?

У природі важко знайти атлета, здатного зрівнятися з маленькою блохою. Ця безкрила комаха не тільки здатна стрибати на відстань, що в 500 разів перевищує довжину її тіла, а й невпинно, без втоми повторювати цей стрибок. Щурячі блохи, наприклад, можуть стрибати безупинно 3 дні поспіль, роблячи по 600 стрибків за годину. Група вчених розкрила таємницю виняткової витривалості бліх: основну роль в стрибках, виконують великі задні лапки. Однак в статті, опублікованій в журналі «Scientific American» вчені стверджують, що мускулатури цих кінцівок недостатньо. Навіть найшвидше скорочення, м’язів не може досить різко рухати лапки. Крім того, з пониженням температури потужність м’язів падає. А блохи, схоже, байдужі до холоду: вони продовжують стрибати, навіть якщо температура знижується до нуля.

Щоб відкрити джерело блошиної енергії, дослідники вдалися до кінокамери, що робить 3500 кадрів в секунду, і до хімічного аналізу. Незабаром було виявлено, що надзвичайні здібності бліх пов’язані з областю, що знаходиться біля основи задніх лапок. У крилатих комах в цьому місці – зв’язка, що з’єднує крило з хітиновим покривом. У бліх, як у водного стрибуна або польового коника, незвичайно еластичний вузол білка, званий ресіліном, який розтягується і скорочується до початкової довжини швидше, ніж будь-яка гума.

Коли блоха готується до стрибка, вона групується, як бігун на стартових колодках, опускаючи голову і згинаючи тіло. При цьому скорочується ресілін і приводяться в дію крючкоподібні зв’язки на хітиновому покриві, які перешкоджають передчасному руху ресіліна.

У потрібний момент зв’язки розслабляються. Ресілін миттєво розтягується до початкового розміру і сильно натягує сухожилля, з’єднані з верхньою частиною задніх кінцівок. Це підкидає блоху в повітря. Старт настільки швидкий, що блоха отримує прискорення в 140 разів більше прискорення вільного падіння, а це в 30 разів більше перевантажень, які долаються космонавтом при запуску ракети!