Голий мозок відчуває

мозок

Група вчених із Західного університету в Клівленді, розробляючи прийоми виділення мозку мавпи – повної ізоляції його від тіла і збереження його живим протягом багатьох годин, зробила приголомшливе відкриття. Уявіть собі мозок – оголений цілком, крім двох маленьких шматочків кістки (які потрібні, щоб підтримати його), повністю звільнений від нервів і кровоносних судин, що пов’язують його з тілом мавпи, і підвішений над лабораторним столом. Механічне серце живить його кров’ю. Від мозку численні дроти біжать до приладів, які вимірюють його електричну активність і показують: цей абсолютно ізольований мозок живий і… відчуває!

Чи справді ізольований від тіла мозок мавп здатний відчувати? Якщо це так, то що ж він відчуває? Доведено, наприклад: такий мозок може добре відчувати дотик. Але що являє собою це відчуття? Як воно виникає, якщо перед нами ретельно виділений з тіла мозок? За які нитки можна тут вхопитися? Адже нерви, які при нормальній роботі несуть і мозку сигнали дотику, смаку, запаху, світла і звуку, видалені. Зв’язок з органами почуттів зруйнований!

Відомо: відчуття «відчуваючої» частини ізольованого мозку не пов’язані з рецепторами, наприклад, кінчиків пальців, які передають відповідні сигнали із зовнішнього світу. Замість цього, «почуття» стає результатом електричного збудження в тій частині поверхні мозку, яка називається «сенсорною смугою». Це – «приймаюча станція» для сигналів, які передаються нервами з поверхні тіла. Активність «приймаючої станції» набагато більше, ніж у «проводів», що ведуть до неї. Це потрібно, щоб на підставі відчуттів дитина, наприклад, могла зробити висновок, що іграшка холодна. Розрізаючи або іншим чином пошкоджуючи нерви, що ведуть до сенсорних смуг, і викликаючи певне електричне збудження, можна «обдурити» відповідну частину мозку. Саме тому люди, у яких, скажімо, ампутована рука, можуть часом відчувати, що пальці їх неіснуючої кінцівки як би знаходяться в незручному становищі.

Умови в області, куди підходять закінчення відсічених нервів, повинні бути такими, щоб якомога точніше відтворювалися прості електрохімічні імпульси, які в зорових або слухових зонах мозку тлумачаться як звук або світло.

Виділений мозок мавпи може відчути навіть голод. Відчуття такого роду зосереджуються в специфічних маленьких зонах або центрах в стовбурі мозку. Коли електричні імпульси вводяться в певні частини «центру апетиту», тварина відчуває воістину ненаситний голод. Дещо по-іншому почуття голоду може відчувати ізольований мозок мавпи.

Вводячи спеціально підібрані хімічні речовини в певні ділянки мозку щурів, доктор А. Фішер, психолог з Піттсбурзького університету, виявив, що може змусити щура-самця поводитися подібно самці. Самці, наприклад, робили норки і ніжно відносили в притулок щурят. А раніше вони своїх дитинчат поїдали.

Можна навіть, в якійсь мірі, говорити про стан розуму у ізольованого мозку мавп, про його свідомість – зрозуміло, під час сприйняття та переробки відчуттів. Можливо, він сприймає дотик як якусь ненормальність, або як дряпання, або як сигнал до руху ногами, які він колись контролював.

Зрештою, людина навчиться керувати свідомістю. Тепер абсолютно ясно, що безпосередня реакція мозку – це не такий вже загадковий, неймовірний феномен, так як це властивість певним чином організованої матерії. Відчуття все більш стає областю, що пояснюється законами природи. Цей висновок надзвичайно важливий і для філософів, і для вчених.

Автор: М. Смородімская.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *