Безсоння: його причини та лікування

Безсоння

У чому причина виникнення безсоння? Перш за все, потрібно внести ясність у визначення терміна «безсоння». Це — порушення сну. Справа в тому, що істинної відсутності сну у людини не існує. Деякі порушення сну, що суб’єктивно переживаються як безсоння, мають складну, різноманітну структуру, про що буде розказано далі.

Необхідно відзначити, що різним людям для відчуття нормальної працездатності і почуття задоволеності сном необхідна різна його кількість: від 4-5 годин до 8-10 годин на добу. Так, наприклад, відомо, що Петро I спав не більше п’яти годин на добу, точно так само Наполеон, а Едісон — всього лише дві години. Незважаючи на це, вони зберігали прекрасну працездатність. Тому помилково вважати, що 8 годин — це обов’язкова норма добового сну.

Що ж стосується повідомлень про людей, які «не сплять», навряд чи слід приймати подібні інформації всерйоз. Справа в тому, що тривалими науковими дослідженнями, методом електроенцефалографічної реєстрації стану сну і неспання встановлено, що людей, які можуть обійтися взагалі без сну, не існує.

Безсоння, вірніше, порушення кількості і якості сну,— це результат якогось захворювання, і в першу чергу нервової системи. Меншу частину страждаючих безсонням складають люди, що перенесли органічне захворювання мозку, таке, наприклад, як енцефаліт або черепно-мозкову травму. В основному ж скаржаться на безсоння страждаючі неврозами, тобто функціональним розладом діяльності нервової системи, викликаних затяжними конфліктними, складними життєвими ситуаціями або надмірними навантаженнями на нервову систему. У людей з функціональним порушенням нервової системи спостерігаються підвищена емоційність, швидка зміна настроїв, схильність фіксувати увагу на своїх відчуттях.

Причиною епізодичних порушень сну можуть бути і випадкові явища: зміна звичного для сну місця, тривалі переїзди, раптові важкі переживання, гарячкові стани.

В сучасному суспільстві існують фактори, що сприяють розвитку функціональних захворювань нервової системи, сумним наслідком яких є порушення сну. Тепер часто кажуть: “Наша сучасність – це максимум інформації в одиницю часу”. Інформаційне перевантаження може призвести до ускладнень у переробці інформації, а це, в свою чергу, або викликає або посилює невротичний стан. Слід мати на увазі, що можливість переробки інформації різними людьми неоднакова, тому і ступінь перевантаження — міра індивідуальна. Більш того, здатність переробки інформації однією і тією ж людиною змінюється під впливом різних умов. Так, наприклад, при зниженні працездатності мозку (астенії) після перенесеного захворювання зазвичай посильний для даної людини обсяг інформації може стати надмірним.

Чим пояснюється, що на безсоння в основному скаржаться люди розумової праці?

Фактор інформаційного перевантаження, про який ми говорили, особливо актуальний для цієї категорії людей. Якщо працівник розумової праці нездатний переробити весь потік необхідної йому за родом діяльності інформації,— це часто причина життєвого конфлікту. Звідси, звичайно, нервове перенапруження. Крім того, недостатня м’язова активність (гіпокінезія) також сприяє порушенню сну. Не раз доводилося чути, як людина, яка зазвичай займається тільки розумовою працею, попрацювавши в своєму невеликому садку або городі, говорить потім з великим задоволенням: “сьогодні я відразу заснув і спав як убитий!”.

Як відомо, в сучасному суспільстві грані між працею розумовою і фізичною все більше стираються. На багатьох виробництвах важка м’язова праця давно замінена автоматикою, а це означає, що від людей, зайнятих на виробництві, також потрібна значна розумова діяльність, концентрація уваги. Тому фактор інформаційного перевантаження і недостатньої фізичної активності істотний і для цієї категорії осіб.

Чи пов’язане безсоння з віком?

В останні сто років значно збільшилася середня тривалість життя людини. Звідси, як це не парадоксально збільшилося і число страждаючих безсонням. Адже в основному нею страждають літні люди. Вони важко засинають, часто прокидаються вночі і під ранок. Але, тим не менше, люди похилого віку менше скаржаться на недосипання, менш гостро відчувають недостатність тривалості нічного сну. Що ж стосується людей молодого і середнього віку, вони відчувають особливо гостро безсоння, яке буквально вибиває їх з нормальної колії, сильно впливає на працездатність.

Які сучасні уявлення про мозкові механізми сну?

Дійсно, перш ніж науково розібратися в порушеннях сну і дати якісь виправдані запобіжні та лікувальні рекомендації, слід ознайомитися з сучасними уявленнями про сон, про те, що при цьому відбувається в мозку, і про функціональне призначення цього стану, в якому людина проводить близько третини свого життя. Це тим більше виправдано, що за останні 15-20 років у цій області фізіології мозку були отримані факти першорядної важливості, що змусили багато в чому по-іншому оцінити стан сну і поставили фізіологів перед необхідністю переосмислити і ряд загальних положень про принципи організації цілісної діяльності мозку.

Основні результати фізіологічного вивчення сну зводяться до наступного. Сон не є за своєю сутністю і фізіологічним механізмом єдиним станом. За ним криються, принаймні, два стани, які можуть бути названі сном без сновидінь («повільний», або «ортодоксальний», сон, який характеризується появою на електроенцефалограмі повільних хвиль і так званих «сонних веретен») і сном зі сновидіннями («швидкий», або «парадоксальний»). При такому сні електроенцефалограма схожа зі станом неспання. Він супроводжується швидкими рухами очних яблук, різким пригніченням м’язового тонусу і переживанням сновидінь. Цей стан іноді називають “неспанням, зверненим всередину”.

«Повільний» і «швидкий» сон протягом ночі чергуються в певному порядку, утворюючи повторювані цикли (4-5 за ніч). Кожен цикл починається з фази «повільного» сну, яка поступово поглиблюється, проходячи ряд стадій, і потім швидко, стрибком переходить у фазу «швидкого» сну, після якої цикл починається спочатку.

Встановлено, що «швидкий» сон з’являється вперше через 60— 90 хвилин після засинання, а тривалість кожного його періоду наростає до ранку. Всього «швидкий» сон займає близько 20 відсотків часу нічного сну. Наявність цієї фази сну, а також найглибших проявів «повільного» сну життєво необхідна.

Обидві фази сну різко відрізняються за своїми проявами, по протікаючій при цьому діяльності мозку, механізмів виникнення і по чутливості до різних лікарських препаратів.

Виникнення кожної фази сну — результат активного стану, діяльності особливих мозкових функціональних систем, дуже складно влаштованих і захоплюючих, по суті справи, всі «поверхи» нервової системи. Особливе місце в цих функціональних системах займають різні відділи так званої ретикулярної формації (сетевидного утворення) мозкового стовбура, зокрема розташовані на рівні таких відділів мозку, як зорові горби, гіпоталамус, вароліїв міст та довгастий мозок.

Чи правда, що сон це загальмований стан клітин?

Отримані за останні роки факти дають підставу відкинути уявлення, що розглядають сон як стан розлитого гальмування нервових клітин головного мозку (в першу чергу кори великих півкуль) або хоча б як кількісне переважання загальмованих клітин над порушеними. Сон постає як особливим чином організована спеціальна діяльність мозку, призначення якої ще залишається в значній мірі неясним. Іншими словами, сон — це дійсно робота. Немає ніяких свідчень зниження активності, збудливості нервових клітин мозку під час сну, а на деяких його стадіях є швидше показники зворотного.

Тому стан мозку під час сну в даний час важко розцінювати з енергетичних позицій, тобто охарактеризувати цей стан кількістю енергії і поживних речовин, накопичених нервовими клітинами для поповнення витрат при пильнуванні, загальмованим їх станом, зниженою збудливістю і реактивністю.

Незрозуміло, чому для нервової клітини-нейрона, цикл діяльності якої дорівнює одній тисячній секунди,— недостатній для відновлення період, в десятки разів більший, і потрібний загальмований стан на кілька годин, у той час, як для серця, цикл збудження і скорочення якого займає кілька десятих часток секунди, достатньо для відпочинку і відновлення декількох десятих часток секунди. Серцю не потрібно при безперервній роботі протягом усього життя 7-8-годинної перерви.

Мабуть, для мозку, що є в першу чергу інформаційною машиною (тобто пристроєм з переробки інформації), необхідність періодичних відключень від сигналів із зовнішнього світу пов’язана з особливостями організації переробки інформації, що надійшла.

Висловлюються припущення, що настання сну пов’язане із заповненням інформаційної ємності, так званої короткочасної пам’яті. При цьому виникає природна необхідність «розсортувати» інформацію: в довготривалу пам’ять, в поточну програму діяльності, а непотрібне — «на викид». Поки це лише одна з гіпотез.

Чи лікує сон?

Один час сну приписували лікувальну дію,— сон був свого роду методом лікування всіх захворювань — панацеєю. Засновано це було на уявленнях про сон як охоронне гальмування. Як ми вже говорили, зараз отримано багато фактів, що не підтверджують ці уявлення. Може виникнути питання: з чим же тоді пов’язаний благотворний «розвантажуючий» вплив сну, що знімає емоційне напруження у важких ситуаціях? Адже кожна людина не раз відчувала справедливість народної мудрості «Ранок вечора мудріший», «З горем переспати — горя не бачити».

Остаточну відповідь на це питання в даний час навряд чи можна буде знайти, бо не з’ясовано ще призначення процесів, що відбуваються в мозку під час сну. Можна, однак, вважати, що велику роль в такій дії сну відіграють процеси подальшої переробки протягом ночі інформації, отриманої за попередній день.

Розкриття сутності сну дозволить в майбутньому більш строго визначити його місце в комплексі лікувальних заходів. Безсумнівно, страх перед можливим безсонням посилює знервований стан, який, в свою чергу, заважає людині заснути. Кожному, хто відчуває такі страхи, треба раніше всього пам’ятати, що втрата кількох годин сну не є причиною для тривоги: при спокійному ставленні до цього питання сон прийде сам. Ну, а якщо вже сон не нормалізується, то доцільно звернутися за порадою до лікаря.

Що відбувається зі сном у людей, які страждають безсонням?

Щоб правильно оцінити стан сну, його тривалість, вираженість різних фаз, характер циклів у людей, які скаржаться на безсоння, потрібні спеціальні дослідження, які полягають в безперервній реєстрації біострумів мозку протягом ночі. Ця реєстрація супроводжується паралельним дослідженням інших фізіологічних показників: руху очей, м’язового тонусу, руху тіла, ритму роботи серця і дихання.

Було виявлено, що характер безсоння може бути обумовлений різними змінами в структурі нічного сну. Іноді в циклах нічного сну недостатньо представлені найглибші фази так званого «повільного» сну, в інших випадках дуже тривалим може бути період входження в глибокий сон з характерною для цього періоду великою кількістю психічних переживань. Іноді можуть бути надмірно представлені періоди «парадоксального», або так званого «швидкого», сну зі сновидіннями, що супроводжуються до того ж частими пробудженнями протягом ночі. І, нарешті, можливе скорочення загальної тривалості сну або тільки фази «швидкого» сну. Багаторазово досліджуючи нічний сон, ми прийшли до висновку, що навіть ті, хто скаржиться на короткочасний нічний сон — 2-3 години, насправді сплять 5-6 годин.

Слід врахувати, що це відбувається навіть при несприятливих умовах досліджень: незвична для людини обстановка, прикріплення різних електродів і звідси, природно, нервове напруження.

Цікаво відзначити, що у деякої частини обстежених нами осіб, які страждають безсонням, не вдалося виявити ні кількісного, ні якісного порушення сну. У зв’язку з цим можна припустити, що так як у кожної людини є своя індивідуальна потреба уві сні, то кількісні відхилення від середнього стандарту ще ні про що не говорять.

Які методи лікування безсоння існують в медичній практиці?

Лікувати треба не безсоння (або правильніше — порушення сну), а то основне захворювання, симптомом якого воно є. А так як безсоння — зазвичай наслідок неврозу, то і застосовувати слід різні методи лікування цього захворювання.

У страждаючих безсонням існує помилкова думка, що сон повинен бути тривалим. У зв’язку з цим виникає боязнь «недосипання» і почуття страху перед можливістю провести «ніч без сну», а вранці приступити до роботи в стані розбитості, втоми. Поява цих уявних побоювань нерідко і обумовлює тривале порушення сну, яке описується хворими як безсоння.

Найбільш виправданий метод лікування в даному випадку — психотерапія в різних формах. Основа методу психотерапії — це розбір спільно з хворим сутності та проявів захворювання, вміння створити віру в одужання. Лікування неврозів вимагає комплексного підходу і не обмежується психотерапією.

Автор: А. Вейн.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *