Радон – від грізного Плутона

Інертний важкий газ радон має радіоактивність і мешкає в товщах порід і надрах землі. Він, звичайно, потроху виходить назовні, в атмосферу, але не сам по собі, а в суміші з потоками інших, легших газів — водню, вуглекислого газу, метану, азоту та інших. Всі вони породжуються глибинними процесами та деформаціями, але, незважаючи ні на що, кількість радону має певний середній рівень, що легко перевірити, контролюючи радіоактивність газів, що виходять на поверхню.
Все це стає особливо важливим для сейсмічно активних зон, наприклад у Середній Азії. Так, вчені, аналізуючи записи вмісту радону в підґрунтовій атмосфері у зоні впливу Півночі Ферганського глибинного розлому в 1985—1986 роках, звернули увагу на дивні аномалії цього показника.
За чотири-п’ять діб до кожного невеликого землетрусу з магнітудою менше п’яти, а їх у ті роки там було кілька, радону ставало поступово дедалі більше. Концентрація газу досягала максимуму за добу-дві перед поштовхом, потім швидко знижувалася. У день же сейсмічного удару рівень радону був навіть нижчим за свою звичайну норму, зате назавтра, відразу після поштовху, він знову досягав максимуму, а повернення до норми займало знову кілька днів. Ось би знати заздалегідь! Але для цього і існує наука сейсмологія, щоб, зрозумівши ознаки, причини та закономірності перебігу минулих землетрусів, давати якийсь прогноз для майбутніх.
У нашому випадку на основі всіх збігів дослідники розробляють модель «неглибоких корових землетрусів». У ній різні вогнища поштовхів формуються поступово на глибинах від двадцяти до вісімдесяти кілометрів, і між блоками гірських порід, що труться, утворюються щілини, через які і спрямовуються на поверхню всі підземні гази. На основі нової моделі, можливо, вдасться будувати прогнози для землетрусів такого типу.