Уявіть, що від укусу цієї мухи в наш час щороку вмирають двадцять тисяч людей! Вже не одну тисячу років на Африканському континенті муха це це розносить трипаносом, паразита, який викликає сонну хворобу у людини, і нагану – хвороба свійських тварин.
Власники тварин можуть стикатися з ситуацією, що кіт чи собака проковтують неїстівні предмети. Серед найчастіших випадків – нитки і голки, іграшки, кістки, поліетилен, целофан, шкарпетки. На перший погляд, може здатися, що нічого страшного. І добре, якщо сторонній предмет дрібний і вийде природним шляхом. Але насправді це серйозна загроза здоров’ю. Бо іноді вони можуть зупинятися в шлунку або кишківнику та спричиняти непрохідність.
Здається, миша боїться всього у світі, крім… радіації, джерело якої у природному середовищі — зазвичай радіонукліди. Так називають речовини, що є кінцевим продуктом різних ядерних реакцій і зберігають деяку залишкову радіоактивність. Завдяки їх наявності в природі в науці з’явилося нове поняття — радіаційний біогеоценоз, тобто звичайний біоценоз, що функціонує на фоні слабких, але постійно діючих іонізуючих випромінювань, джерелом яких і служать радіонукліди.
З моменту своєї появи на землі людина мусила безперервно та пильно стежити за поведінкою навколишніх її тварин, добре знати їхні повадки. У казках та міфах в образах тварин-людей і тварин-богів поряд з певними людськими якостями фантастично перепліталися елементарні знання про дійсну поведінку тих чи інших тварин. У цьому випадку особливо важливо відзначити ось що: не тільки «твариноподібні» творіння людської фантазії, але й реально існуючі тварини наділялися людськими якостями. Їх поведінка розглядалася з точки зору людських мотивів та вчинків. Це «олюднення» тварин, або антропоморфізм, як ми сьогодні говоримо, відігравало важливу роль у філософських концепціях мислителів давнини, які вірили в можливість переселення душі від людини до тварини і назад.
Досі здатність до рахунку, хоча б примітивна, була відома лише у таких істот, як мавпи (насамперед у шимпанзе), щури, ворони, миші та сороки. Нині канадський зоолог Хенк Дейвіс із Гуелфського університету в провінції Онтаріо вперше довів, що до цього переліку може бути приєднаний також і американський єнот-полоскун.
Колись у вологих тропічних лісах острова Пуерто-Ріко можна було бачити величезні зграї невеликих, завдовжки до тридцяти сантиметрів, зелених папуг. І хоча цей птах не мав такого яскравого оперення, як у амазонських побратимів, він був улюбленицею індіанців та іспанських поселенців, які цінували її як кімнатну птицю.
Американські зоологи Едвін Льюїс і Пітер Нерінс із Каліфорнійського університету, проводячи спостереження за білогубими пуерториканськими жабами, помітили, що ці тварини явно реагують на дрібні струси ґрунту, що супроводжують обережні кроки людини.
Португальські мореплавці виявили в 1507 році на острові Маврикій в Індійському океані велику незграбну птицю, яка не вміла літати, її назвали додо. Вона стала символом неповороткості і невміння пристосовуватися до умов життя, що змінюється. Усього півтора століття знадобилося, щоб людина і привезені нею на Маврикій свійські тварини прикінчили останнього додо.
Від аргентинських і мексиканських рибалок, які промишляють в Атлантиці, можна почути, як іноді їм вдається виймати рибу з води голими руками. Але ж до рибальських оповідань у всьому світі ставляться, ну як до мисливських, — фольклор та й годі. Однак байки множилися, і в них завжди згадувалося, що, по-перше, риба була якась «сонна», а по-друге, поблизу незмінно кружляли дельфіни. Вони не стільки спостерігали те, що відбувається, скільки «пасли стадо» і заходили всередину його, заковтуючи єдиним разом по кілька рибин, що ледве ворушилися. Що за диво?
У США в неволі були виведені чотири Каліфорнійських кондора. У наш час у виведенні птахів штучним шляхом немає нічого дивного. Тут же випадок особливий – каліфорнійський кондор знаходиться на межі повного зникнення. За останні півстоліття популяція цих птахів різко скоротилася. Його місце проживання обмежене прибережними гірськими районами штату Каліфорнія.