Пилок – безмовна «пил віків»
Квітковий пилок може багато про що розповісти вченим. У цих порошинок, що носяться в повітрі, є дві важливі риси: їх можна знайти всюди, і вони довго зберігаються. Екзин, зовнішня оболонка пилкового зерна, практично не піддається руйнуванню – пилок знаходили в пластах породи, що сформувалися більш ніж за сто мільйонів років до появи на Землі динозаврів. Палеокліматологи за допомогою пилку визначають, як згодом змінювалася мозаїка рослинності та сам клімат. Геологи вивчають пилок для того, щоб перевіряти ще раз час формування гірських порід, в яких знаходяться поклади нафти. А нещодавно один із вчених, які працюють у Массачусетському технологічному інституті, запропонував незвичайний спосіб застосування цього жовтуватого пилу — для розшифрування історії антикварних меблів.
Пилок, від якого у нас іноді лоскоче в носі, збирається і на лаковому покритті старовинних меблів. Фредерік Вайсман розробив спосіб аналізу пилку, за допомогою якого можна визначити, де знаходився той чи інший предмет. Наприклад, щоб дізнатися про історію антикварного стільця, Вайсман зіскребає трохи лаку з сидіння і починає розчиняти його за допомогою кислот і розчинників. Процес триває доти, доки залишиться лише пилок. Вчений уважно вивчає його під мікроскопом та проводить точний підрахунок кількості пилкових зерен з різних рослин.
Якщо підрахунок покаже, що у надлишку представлено пилок від модрини і туї, то, очевидно, цей стілець перебував у Новій Англії. Якщо буде виявлено пилок від кипарису або пальми, стільцем, ймовірно, користувалися на півдні США. Наявність пилку від вересу та європейського плющу свідчить, що колись він стояв в одному з будинків у Великій Британії.
Такі подробиці можуть зацікавити істориків та працівників музеїв. Розроблений Вайсманом метод дозволяє також виявити справжній антикваріат та підробки.