Дослідження океану: підводні рифи

підводні рифи

«Все, що я знаю, це те, що я нічого не знаю». Критично оцінюючи сучасні знання про нашу «маленьку голубу планету», багато сучасних океанографів могли б повторити це скромне зізнання Сократа. І хоча нам стає дедалі більше відомо про екстраординарний вплив океанів на земну екосистему, дослідження тільки починаються, і так багато ще треба відкрити, що потрібен час, аби розгадати всі загадки моря.

Два десятиріччя тому океан сприймали як ріг достатку корисних копалин. Але в той час, коли докладається багато зусиль, щоб дослідити ці родовища, аби запобігти виснаженню земних ресурсів, є причини для розчарування, та й вартість цих морських досліджень висока, і великі сподівання згасають.

Однак загрози, що нависли над кліматом, змусили вчених вивчати океан ще й як кліматичний регулятор. Починаючи з 1990 року дослідження зосередилися на все ще мало знаній царині океанічної циркуляції, особливо в глибинах океану, і на тому, як різні рівні океану сполучаються між собою. Цьому особливо сприяли спустошення, завдані Ель-Ніньо. Та основна мета досліджень — розширити обрії кліматичного прогнозування бодай до тридцяти років, що дасть змогу запобігти прогнозованим глобальним катастрофам.

Вчені вважають, що океанічна циркуляція важлива з багатьох причин, і не остання з них — допомогти нам зрозуміти, як мігрує риба та поширюється забруднення. Обізнаність із майбутніми загрозами також дає поштовх до вивчення берегових екосистем. Дослідники намагаються дізнатися більше про те, як вони функціонують, і розвивати розробку ресурсів та їхнє використання так, щоб найменше руйнувати ці багаті на ресурси регіони. (До речі океанічну воду можна було б навіть використовувати для автоматичних систем поливу газонів, про це можна більше дізнатись на сайті http://oasishome.kiev.ua/).

Геологічні дослідження останніх тридцяти років змінили наше уявлення про дрейф материків та їхню тектонічну структуру і відкрили цілком нову царину для вивчення разом із відкриттям нових біологічних та біохімічних систем вздовж океанічних глибоководних жолобів. Масштаби морських досліджень величезні — від впливу заліза на біохімічні реакції у морському середовищі до способів впливу океанічних вод на поглинання С02 (кисню) — і мають тенденцію до невпинного зростання.

Втім, океанографічні дослідження дуже дорогі, і тільки найбагатші країни можуть їх собі дозволити. США, Японія, Франція, Великобританія, Німеччина, Канада і Росія ведуть перед у цій галузі, хоча деякі великі південні країни, такі як Індія, Китай та Бразилія, готові приєднатися до них. Наприклад, Французький дослідний інститут використання моря (Ifremer) наймає 1200 душ майже з тридцяти міст і має щорічний бюджет у 160 мільйонів доларів. Дослідження загалом фінансуються переважно урядами, особливо доки військові чини зацікавлені у використанні морських глибин як військового полігону. Приватний сектор зазвичай сфокусований на зонах економічних інтересів, таких, наприклад, як геологічні дослідження для нафтових компаній та вивчення заселеності риби для рибної промисловості. Але маленькі країни ще й досі стоять осторонь, навіть якщо їм належать морські узбережжя.

Автор: Софі Бесіс

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *