Акустика і здоров’я

Акустика – область фізики. Однак на черговій конференції Американського акустичного товариства найактивнішу участь взяли і лікарі, і біологи, і соціологи. Коли була оголошена доповідь канадських психологів Донни Мерглер-Расін і П’єра Бюрера, їм довелося відвести найбільший з тих, що були залів, та й той був заповнений вщерть. Ясна річ, тема стосувалася всіх і, хоч була сформульована суто спеціально – «Вивчення рефлекторної діяльності в умовах звукового впливу», було ясно, що мова йде про нас і про шум.

Волошка серед жита – одна справа, а на лузі або у вазі – зовсім інша. Те ж і шум – звук не там і не тоді, де він потрібен. І ось таких звуків стало тепер, в промислову епоху, багато більше, ніж людина в стані переносити без наслідків. Межі нашої витривалості вимагають вимірювання.

Цьому і були присвячені експерименти, які ставили в лабораторіях Квебекського університету в Монреалі Донна Мерглер-Расін та П’єр Бюрер. Піддослідного добровольця – найчастіше це був студент свого ж, психологічного факультету – садили в автомашину і включали магнітофон. У повітрі лунали записані на магнітну плівку звуки міського транспорту.

Інструктаж був нескладним: «Побачиш червоне світло – тисни на гальма!» А експериментатор тим часом непомітно збільшував гучність шуму, що програється магнітофоном.

Зрозуміло, ніхто особливо не здивувався, коли підтвердилося, що в міру збільшення шуму швидкість реакції падала. Важливіше було те, що перед вченими лежала чітка крива залежності цих двох величин: децибели – по осі ординат, секунди, що йдуть на усвідомлення обстановки, – по осі абсцис.

Мало цього – апаратура, прикріплена до ноги випробуваного, записувала біоструми її м’язів. Записи показали, що м’язи ці відчувають втому, хоча і були в порівняно розслабленому стані. І втома ця виникала теж пропорційно силі шуму, що обрушився на водія.

А наступною була доповідь, присвячена вже ефекту не сили, а тривалості звуків. Науковий співробітник Єльського університету Джером Е. Сінгер вимірював ступінь стомленості людини, яка вже перестала бути під впливом шумів.

Встановлено, що навіть через тривалий час після відходу з гуркітливого цеху або стрекотливого машинного бюро піддослідний не володів свіжою пам’яттю і гостротою сприйняття. Коли йому давали читати або запам’ятовувати незнайомий текст, чоловік, наслухавшись шуму, робив куди більше помилок, ніж якби він провів попередні години в тиші.

Серед тих, хто скаржився організаторам експериментів на загальний занепад сил, часті напади поганого настрою, робочі «гучних» професій зустрічалися мало не вдвічі частіше. І агресивна і антигромадська поведінку, як з’ясували американські вчені, на жаль, їм властива теж частіше…

Тепер залишається вирішити, як боротися з цим невидимим, але, на жаль, занадто добре чутним ворогом.