Останній папуга
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Колись у вологих тропічних лісах острова Пуерто-Ріко можна було бачити величезні зграї невеликих, завдовжки до тридцяти сантиметрів, зелених папуг. І хоча цей птах не мав такого яскравого оперення, як у амазонських побратимів, він був улюбленицею індіанців та іспанських поселенців, які цінували її як кімнатну птицю.
Але у XVIII столітті ліси на острові починають інтенсивно знищувати, і папуг стає дедалі менше. Справа в тому, що вони гніздилися тільки в дуплах старих дерев. На початок Другої світової війни Карибський національний ліс площею понад одинадцяти тисяч гектарів, що знаходиться під охороною держави, залишився єдиним місцем проживання цих птахів. У сорокових роках минулого століття тут налічувалося трохи більше двадцяти папуг, а до кінця ХХ століття вчені змогли виявити лише тринадцять особин! І папуги зайняли сумне перше місце серед інших птахів США, які перебувають під загрозою зникнення.
Зараз вживаються всі заходи для порятунку пуерториканського папуги — створюються синтетичні дуплянки, йде спостереження за гніздами, птахів розводять на спеціальній лісовій фермі із застосуванням інкубаторів. На острові вже мешкає близько шістдесят папуг, щоправда, в диких умовах — лише близько двадцяти.
Відповідаючи на висловлювання критиків з приводу дорогої програми порятунку цього птаха, біолог Ноель Снайдер сказав. «Це наш останній папуга, і він вартий того, щоб за нього боротися».