Чи є чиста вода в океані?
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Здавалося б, відповідь має бути негативною. Адже скільки вже писали, що Світовий океан забруднений досі, що сліди відходів людської цивілізації знаходять на багатокілометровій глибині і в западинах дна, в товщах льодів Арктики та Антарктики. Але гідрофізики стверджують, що ними знайдені десь в Атлантиці величезні скупчення практично чистої морської води. Та чи нема тут помилки? Як визначалася ця чистота?
Ні, помилок не було. За зразок взяли двічі дистильовану воду, на яку встановили свого роду «межу чистоти» — мінімальне ослаблення світла при пропусканні його через кювету з водою в спектрометрі. А забруднення води суспензією будь-якої природи незмінно тягне у себе помутніння, отже, і ослаблення пучка світла у приладі, що негайно їм фіксується.
Озброєні такою методикою океанологи на борту науково-дослідного човна обстежили різні райони Атлантики, перевіряючи на прозорість проби води з різних глибин. І що ж, в океані, в північній частині тропічної зони, по обидва боки Північноатлантичного хребта, було виявлено великі простори практично чистої морської води, прозорість якої була дуже близька до еталонної.
Ці «оази» розташовувалися на максимальній відстані від материків і охоплювали товщі води на глибинах від одного до чотирьох кілометрів. Цікаво, що у Середземному морі виявити не вдалося. Вчені вважають, що до цих «заповідних зон» глибинні потоки каламуті та суспензії не доходять. Вони, певне, повністю осідають на материкових схилах. Отже, є ще справжня чиста вода! Щоправда, десь далеко і глибоко в океані.