Розгадка феномена «радіо-звуку»

Вже давно фахівці, які працюють із радіоапаратурою надвисоких частот, скаржаться на «шум у вухах». Ефект цей, що отримав назву «радіо-звук», тлумачиться вченими як безпосереднє сприйняття людиною електромагнітних хвиль у радіодіапазоні. Але який може бути механізм цього сприйняття? Висунуто дві гіпотези – фізіологічна та фізична.

Згідно з першою, в голові людини є деякі центри, які безпосередньо сприймають хвилю і формують далі з цього роздратування ілюзію слухового образу. З іншої гіпотези випливає, що радіохвилі, проходячи через тканини голови, натикаються на особливі точки, які поглинають підвищену дозу енергії електромагнітних коливань і від цього нагріваються. Потім ці «гарячі плями» вже самі служать джерелом збудження механічних коливань, що доходять до слухових центрів як шум.

Дослідження дають цьому ефекту інше пояснення. Вчені виконали досліди, де використовували як «моделі голови» скляні сферичні колби. Колби доверху залили в одному випадку етиловим спиртом, в іншому — слабким розчином кухонної солі, що, на думку експериментаторів, мало посилити їхню подібність із модельованим натурним об’єктом, тобто головою. Потім колби опромінили радіохвилями в діапазоні 915 та 2375 мегагерц. В результаті в колбах дійсно виникали механічні коливання з частотою десять кілогерц, іншими словами, справжній звук.

Цікаво, що напруженість електромагнітного поля в колбі плавно падала в міру віддалення джерела випромінювання, в п’ять разів зменшуючись до протилежної стінки судини. Так само закономірно зменшувалося і нагрівання рідин у колбі: перепад температур на протилежних стінках становив два з половиною градуси. Жодних «гарячих плям» виявлено при цьому не було.

Вчені вважають, що радіо-звук у голові людини під дією надвисоких частот виникає завдяки саме цьому найпростішому фізичному механізму збудження механічних коливань.