Туманність Андромеди – Галактика
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Де була, що побачила наша Земля за своє багатовікове існування? Про невичерпне різноманіття зоряного світу допоміг дізнатися наш провідник у космічному просторі – Сонце. Воно «бере» з собою всі планети, весь рій великих і малих небесних тіл своєї системи справді в далеку подорож навколо ядра Галактики. 365 діб обертання Землі навколо Сонця замінюються багатомільйонним за кількістю років космічним або галактичним роком. При швидкості 250 кілометрів на секунду Сонце та його кортеж із планет здійснюють свій «великий заїзд» за 225 мільйонів земних років.
Минуло всього півроку по «галактичному літочисленню» з тих пір, як на безлюдних рівнинах Землі бродили похмурі динозаври, а планета знаходилася на протилежному боці Галактики. З часу свого формування Сонячна система вже із Землею обігнула ядро Галактики лише двадцять разів. Вигляд навколишніх небесних тіл змінювався від одного «візиту» до іншого, не залишаючись одним і тим самим. До речі, з розширенням наших знань про Всесвіт вчені вперше стали дивитися на Чумацький шлях як на справді дуже велику спіральну галактику.
Не обійшлося і без курйозів: більш віддалені «рукави» нашої Галактики, як показали перші виміри, раптом почали рухатися швидше, ніж частини Галактики, що лежать ближче до центру. Здавалося б, є порушення закону всесвітнього тяжіння Ньютона. Але були уточнення, що виявили локальне прискорення, що накладалося на загально-галактичне. Перші спроби проникнути за край «галактичної корони» (назва запропонована естонським вченим-астрономом Н. Ейнасто, мабуть, за аналогією з сонячною короною) зажадали нових інструментів дослідження на небувалих відстанях — тисячі і тисячі світлових років. Об’єктом широкомасштабних досліджень стала Велика туманність Андромеди. Крок за кроком астрономи світу дійшли того, що Андромеда зовсім не туманність, а справжня спіральна галактика, подібна до нашої, лише вдвічі більша за розмірами та кількістю зірок.
Гігантський галактичний диск Андромеди має об’єкти, що у 7000 разів перевершують за яскравістю наше Сонце (що перебуває на «перевалі» свого віку). Уточнити відстань до нової галактики допомогли народження наднових зірок, що спостерігається і в нашій Галактиці. На базі цих досліджень відстань до Андромеди виявилася приблизно вдвічі більшою за обчислену раніше.
Прихильники старої звичної назви «Туманність Андромеди» нелегко розлучаться з нею, але, право ж, шкодувати нема про що. Нове поняття — галактика Андромеда — ближче нам уже тим, що замість клубів пилу та газу, що утворюють туманність, у галактиці є зірки, планети і, можливо, диво природи — життя.