Прогноз структури сонячної корони
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Очевидне під час повних сонячних затемнень променисте сяйво навколо Сонця – сонячна корона є високотемпературною водневою плазмою. Завдяки хорошій електропровідності речовина корони повторює конфігурацію магнітного поля Сонця, корональна плазма, як іноді кажуть, «приклеєна» до силових магнітних ліній. Натомість плазма корони тече від Сонця, створюючи «сонячний вітер», іншими словами, корона є динамічним утворенням.
У короні чітко помітні шоломоподібні промені, які тягнуться на відстані до десятків сонячних радіусів. Ці промені є стійкими корпускулярними потоками, що досягають Землі і обурюють її магнітне поле. У короні розрізняються полярні промені, що повторюють своєю конфігурацією силові лінії магнітного диполя; корональні конденсації – ущільнення над сонячними плямами; дуги над протуберанцями, тощо.
Структура корони (кількість променів, їх форма, нахил до сонячного екватора) постійно змінюється. Поруч із повільними змінами, викликаними обертанням корони разом із Сонцем чи розпадом корональних променів, «час життя» яких близько місяця, у короні відбуваються швидкі процеси. Вони зумовлені «транзієнтами» – гігантськими викидами корональної плазми, що летять зі швидкістю до тисяч кілометрів на секунду.
Вид корони залежить від фази 11-річного циклу сонячної активності. У період максимуму корональні промені мають радіальний напрямок, а в період мінімуму вони тягнуться майже паралельно до сонячного екватора. Всі ці зміни значною мірою зумовлені магнітним полем Сонця, яке визначає характер сонячного випромінювання, що впливає на Землю. Не дивно тому, що дослідження структури корони має велике наукове та практичне значення.
Автор: доктор фізико-математичних наук Г. М. Нікольський.