Де причаїлися землетруси

землетруси

Відомий американський вчений Лін Сайкс уважно проаналізував всі землетруси уздовж Алеутських островів, починаючи з 1920 року. Головною ідеєю вченого була думка про те, що великі землетруси не повторюються в одному і тому ж місці поспіль. Ідея, треба сказати, дуже стара. Однак до неї він додав одне важливе припущення: сильний землетрус – це не тільки головний поштовх (Сайкс розглядав сильні землетруси з магнітодою 7 і вище) – це також і вся послідовність поштовхів, менших за силою, що супроводжують перший удар, так звані афтершоки.

Вони досить повільно згасають, триваючи часом місяцями. Іншими словами, землетрус розглядався Санксом як затяжна подія, розтягнута в часі і в просторі. Афтершоки часом поширюються на велику площу. Коли вчений схематично зобразив кожний землетрус так, як воно йому уявлялося, картина знайшла новий сенс. Виявилося, що області сильних землетрусів просторово не перекриваються, але щільно стикуються.

Межі між ними збігаються з добре відомими природними тектонічними межами – зонами розломів, січних всю область поперек, масами граніту. Довжина всієї алеутської зони близько 1200 км, а стикуються області окремих землетрусів з точністю до 20 кілометрів. Абсолютно ясно – сейсмічний пояс «рветься» окремими шматками. Але звідси зрозуміло й інше – сильний землетрус слід чекати там, в тій секції пояса, де його давно не було. Схожі закономірності вийшли і для деяких районів Японії.

З 1920 року майже по всій алеутській дузі сильні землетруси слідували один за одним. Майже всі секції сейсмічного поясу «спрацювали». Крім трьох. В одній з них не було землетрусу з 1900 року і, за припущенням вченого, тут накопичилась величезна енергія. Цій зоні, на його думку, загрожує землетрус. У межах однієї секції землетрус повторюються в середньому через 30-75 років.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *