Життя дельфінів. Частина перша.
Дельфіни грають! Шторм буде. Так кажуть чорноморські рибалки, побачивши дельфінів, що вистрибують з води. І справді, «передбачення» дельфінів у більшості випадків збуваються. Стоячи на палубі дослідного корабля, я частенько бачив, як зграйка з трьох-чотирьох дельфінів переганяє човен і, розвинувши під водою велику швидкість, одночасно, як по команді, з шумом і бризками вистрибує з води. Пролетівши кілька метрів по повітрю, тварини з гучним сплеском падають у море.
Коли перший раз бачиш стрибки дельфінів близько човна, дивуєшся красою цих тварин, гармонійною формою їх тіла, потужністю і витонченістю стрибків, злагодженістю групових рухів. Вони з повним правом можуть бути названі заслуженими майстрами спорту з плавання серед всіх морських тварин. Море стало їх рідною стихією. Чому стало?
Далекі предки дельфінів були сухопутними, або, як ми говоримо, наземними, чотириногими ссавцями. У силу якихось причин, про які зараз вчені лише здогадуються, може бути через нестачу корму на суші і достатку його в океані, давні предки дельфінів, що жили на берегах океанів і морів, озер і річок, поступово стали освоювати водну стихію. Вона була для них зовсім чужою, їм не властивою.
Спочатку ці стародавні тварини добували собі їжу біля самого берега. А потім потроху спускалися все далі за кормом у воду. Поступово вони ніби «відірвалися» від своїх сухопутних родичів і стали швидше освоювати водну стихію.
Багато з них загинули в боротьбі за існування, але багато хто все більш і більш пристосовувався до життя у воді. У них з’явились ласти замість передніх кінцівок, а задні, що заважають їх швидкому руху у воді, зовсім зникли. Зате з’явився новий орган – широкий, горизонтально сплощений хвіст, який став потужним двигуном, що дозволяє цим тваринам рухатися у воді з великою швидкістю. Правда, величезна швидкість руху дельфінів пояснюється не тільки наявністю у них широких хвостових лопат, а й ідеально обтічною формою тіла. Біоніки, які займалися вивченням цього питання, зробили цікаве відкриття. Розрахунки показали, що потужність мускульної сили і гідродинамічна форма тіла тварин не можуть дати такої величезної швидкості, яку вони розвивають. Виявилося, що є ще одне вирішальне пристосування – це особлива будова досить товстої пружної, хвилеподібно-рухомої шкіри дельфінів.
Вчені підгледіли і ще одну особливість: шкіра дельфінів не змочується, а відштовхує воду завдяки «мастилі», що виділяється спеціальними залозками. Ось ці дві особливості – гідрофобність і хвилеподібні рухи шкіри – майже без остачі знімають тертя і виключають можливості завихрення води – тобто все те, що могло б якось гальмувати просування дельфінів вперед.
Дельфіни поступово і назавжди загубили зв’язку із сушею. Однак типові риси ссавців повністю збереглися у них до нашого часу. Вони теплокровні тварини, з постійною температурою крові близько 38 градусів. Мають легені. Самки виношують дитинчат близько 10-11 місяців, а після народження близько півроку годують їх молоком.
Дельфіни населяють весь Світовий океан. Вони мешкають в арктичних водах, наближаються до криг Антарктики, населяють тропічні та помірні області Тихого, Індійського й Атлантичного океанів. Мешкають у всіх морях, пов’язаних з океанами: Середземному і Чорному, Охотському і Японському, Білому і Баренцевому. Деякі дельфіни живуть навіть у річках: Амазонці, Гангу, Янцзи …
Вчені налічують на земній кулі більше 70 видів дельфінів. Одні з них нечисленні і становлять тільки науковий інтерес для фахівців, інші утворюють зграї у кілька сот чи тисяч голів. А іноді їх збирається до 15 – 20 тисяч. Деякі дельфіни красиво і строкато пофарбовані в білі, сірі, сіро-блакитні, сині і майже чорні тони з усіма переходами.
Далі буде.
Автор: С. Клумо.