Ці добрі обличчя звірів. Частина третя.
Можливо, що ніхто сьогодні не повірить у те, що запах з пащі пантери «настільки чудовий і пахучий, що всі звірі заворожено слідують за гордою пантерою, щоб тільки вловити чарівний аромат». (Хоча це свідчення Ісидора цілком можна переосмислити і припустити, що апетитний запах від добре пообідавшої пантери здатний привести до певних висновків пожирачів падалі, які захочуть простежити, де і чим харчувалася чорна красуня). Але не повіримо ми йому тільки тому, що кожен має можливість зайти в зоопарк і скласти свої враження від того, як пахне в павільйоні великих котячих. Але взагалі-то наша довірливість безмежна.
Всі журнали світу обійшов знаменитий знімок, зроблений в Кенії. Траса автомобільного сафарі. Пагорб, порослий бурою травою. На пагорбі – великий щит, на якому написано великими літерами: «Місце для фотографування. Увага, не сходьте з пагорба! Залишайтеся тут, в безпечній зоні!» А навколо щита із зручностями розташувалося лев’яче сімейство, причому тато-лев вліз на верхній край турботливого попередження і старанно точить кігті, вигнувши спину…
Розповідям місцевих жителів, які супроводжують вас, вірити можна остільки, оскільки вам нічого іншого не залишається, Джеральд Даррелл, наприклад, був здивований тією обставиною, що майже всіх жаб, ящірок і жаб тубільці Камеруну вважають смертельно отруйними. Ніякими грошима він не міг спокусити своїх провідників зібрати для нього нешкідливих рептилій – його запевняли, що навіть одного дотику до подібної тварюки достатньо для того, щоб посиніти і розпухнути.
Єгипетські інструктори підводного плавання в Хургаді з насолодою розкажуть вам про сутички з крокодилами, які нібито у великій кількості курсують вздовж пляжів Червоного моря.
У маленьких крамничках Греції вам обов’язково запропонують придбати баночку масла, в якій плаває немічний скорпіон, запевнивши, що це зілля миттю допоможе вам у випадку укусу.
Мальгаші, жителі Мадагаскару, щиро вірять у те, що лемури – це душі померлих, тому села нерідко здійснюють фруктові підношення колишнім родичам і друзям, проти чого лемури не протестують. Але от віра в те, що висушений вказівний пальчик лемура здатний повертати ослабілу чоловічу силу, не пішла на користь цим граційним тваринкам – місцеві бонвівани готові навіть поступитися шанобливими родинними почуттями, щоб повернути собі втрачене…
Відсутність будь-яких фармацевтичних властивостей в тигрячих кістках не заважає індійським і китайським браконьєрам винищувати цих чудових хижаків, і екологам доводиться офіційно протестувати проти ввезення в їх країни сумнівних препаратів з клеймом: «З теперішнього тигра».
Служителям зоопарку відвідувачі досі дошкуляють запитаннями про те, як страус може жити на такій щільно утоптаній землі – адже йому, бідоласі, нікуди сховати голову, якщо злякається.
Гірська переконаність у надзвичайному довголітті орлів і інших хижих птахів одного разу поставила в дуже небезпечне становище відомого кавказького поета, який опублікував хвалебний опус на честь Сталіна, побажавши тому «орлиного віку». Знайшлися фахівці, які, підметушилися, доповіли куди треба, що орли живуть тридцять-сорок років, а отже, має місце контрреволюційна витівка.
Хотілося б привести зафіксований в літературі реальний анекдот про оману, яка зіпсувала чимало крові одному туристу, який відправився в поїздку по Амазонії. Начитавшись відповідної літератури і надивившись шедеврів голлівудської кінематографії, він був неабияк збуджений і заздалегідь тріпотів при думці про прийдешні небезпеки, хоча, як справжній чоловік, не признавався в цьому навіть самому собі. Всю дорогу він справно оберігався від нещадної амазонської малярії ірландським джином. Після розміщення в готельному бунгало він заснув неспокійним сном, від якого опритомнів найдраматичнішим чином – його стиснула в обіймах гігантська анаконда. Турист намагався вирватися з величезних кілець, але втратив всяку надію, коли побачив, як у відчинені двері бунгало вповзла друга тварюка і, роззявивши пащу, вчепилася в його ногу. Роздираємий двома хижачками хлопець заволав так, що збіглося пів готелю. Публіка застала бідолаху скорченим на килимку перед ліжком: його нога застрягла в черевику, а шию обвивав рушник…
Турист просто не знав, скільки праці доводиться докласти дослідникам, щоб в диких нетрях Амазонки знайти і окільцювати одну-єдину малесеньку анаконду, яка зовсім не поспішає потрапляти на очі страшним-престрашним людям…
Автор: Ілля Кирданов.