Гієни, звички яких не знає ніхто. Продовження.
Є в Африці місце, де особливо цікаво спостерігати за гієнами. Це місто Харар в Ефіопії. Ночами гієни ходять прямо по його середньовічним вулицям. Ми знали про це і все ж випробували якесь дивне почуття, коли вперше побачили біля будинків гієн. Вони збирали кухонне сміття та кістки. Іноді гієни приймали подачки навіть з рук людей. На одній з вулиць Джейн підштовхнула мене ліктем. На тротуарі лежала спляча жінка.
– Вона не була б така безтурботна серед гієн Серенгеті.
Люди і гієни в цьому місті добре уживаються. Правда, доводиться весь рік задобрювати хижаків і підкидати їм такі дари, як туші мертвих корів. Зате гієни підтримують вулиці Харара в чистоті, а в умовах африканської спеки це дуже важливо.
І все ж більшість африканців недолюблюють гієн, і не без підстав. Занадто часто газети повідомляють про напади хижачок на села, про загибель людей.
Щоб легше було вивчати життя гієн, ми їх мітили. Зі спеціальної рушниці в гієну летів дротик з наркотиком, і тварина деякий час не могла рухатися. Підійшовши до нерухомої гієні, ми прикріплювали до її вух невеликі трикутнички, добре помітні на відстані. Всього ми позначили п’ятдесят тварин, що дуже допомогло нам в роботі.
Як з’ясувалося, на дні кратера, площа якого 250 квадратних кілометрів, мешкає близько 420 дорослих гієн, об’єднаних в декілька груп. Ці групи, які ми назвали кланами, розділили кратер на вісім мисливських зон, межі яких строго охоронялися їх мешканцями. І гієн абсолютно не бентежило, що умовна лінія іноді проходила по абсолютно рівній місцевості.
В одну з місячних ночей, вклинившись на джипі в зграю гієн, ми підгледіли, як звірі охороняють свою територію від замахів сусідніх кланів. Наш шлях розпочався від скелястих виступів, до яких часто приходять зебри, щоб потерти об них свої боки. Це місце ми назвали кланом Скель Зебр, що труться. Тут гієни напали на антилопу, але тільки кілометра через півтора їм вдалося звалити її на землю. Ми були здивовані, почувши раптом тривожний крик однієї з гієн. Всі звірі клану Скель Зебр, що труться відскочили від здобичі і втупилися в темряву. До них стрімко наближалися чужинці. Спочатку їх було тільки чотири, потім п’ять, шість. Хвости гієн були войовничо підняті вгору, загривки грізно наїжачилися. Туша вбитої антилопи вже нікого не цікавила.
Вибухнула люта сутичка. Гієни якимось жахливим колесом кружляли навколо нашого джипа. Це був справжній ураган. Звідусіль неслись гарчання, виття. Вогнем виблискували ікла. Я квапливо перемикав кнопки магнітофона, намагаючись записати репортаж битви кланів на відео. Але незабаром відмовився від свого наміру: марно намагатися описати цю картину…
Тепер на місці сутички було вже близько тридцяти тварин. У кожному клані гієни тісно тулилися одна до іншої, і як і раніше їх хвости войовничо стирчали.
– Дивись, дивись! – Зрадів я, показуючи на одну з гієн клану прибульців. – У неї наша мітка.
Джейн клацнула фотоапаратом і квапливо перегорнула блокнот.
– Це стара самка, – сказала вона, – з Приозерного клану.
Так ось у чому справа! Гієни клану Скель Зебр, що труться почали полювання на своїй власній території, але захопилися переслідуванням антилопи і нагнали жертву на мисливських угіддях гієн Приозерного клану. Господарі не стерпіли порушення неписаного закону предків і обрушилися на невдачливих мисливців.
Конфлікт тривав хвилин п’ятнадцять. Спочатку перевага була на стороні клану Скель Зебр, але поступово господарі все більше тіснили непрошених гостей, і, нарешті, порушники законів прерій, на ходу зализуючи рани, розчинилися в холодному світлі місяця.
Чимало вдалося дізнатися нам цікавого про гієн. Виявилося, що в їх кланах переважну роль відіграють самки. Таке надзвичайно рідко зустрічається у хижаків. Самки, як правило, залишаються на території свого клану назавжди. Самці не так вірні своєму клану і іноді переходять в сусідні. Один з помічених нами самців належав навіть до двох кланів одночасно!
Дитинчата живуть однією загальною купою, але кожна самка доглядає тільки за своїми власними малюками. Барлогою для гієн служать великі нори на відкритій рівнині. Іноді звірі викопують їх самі, іноді займають нори інших тварин. В один з таких притулків і стягують самки своїх дитинчат, уважно спостерігаючи за тим, щоб жоден з самців не смів наблизитися до них. Драматичний випадок з маленьким Соломоном був для нас живим нагадуванням про часті випадки канібалізму – матері-гієни змушені захищати своїх нащадків від іклів батька.
Все, що ми написали про гієн, відноситься до гієн в Нгоронгоро, але я не впевнений, що це справедливо для гієн взагалі. Наприклад, в Серенгеті стада антилоп гну, зебр і газелей безперервно кочують, проходячи сотні кілометрів. Крім того, в одних районах ці тварини, що служать для гієн джерелом існування, скупчуються масами, в інших довгий час зовсім не з’являються. Багато питань залишилося нез’ясованими.
Автор: Г. Крук, переклад з англійської.