Снігова людина і наука. Частина перша.
Читач, можливо, буде здивований, дізнавшись, що вчені досліджують лісовиків, відьом, русалок, демонів, злих і добрих духів … Так, так, про них написано багато солідних досліджень! Наука не тільки відкидає і спростовує забобони. Особлива галузь науки вивчає народну творчість, пережитки стародавніх вірувань, легендарні образи, породжені колись народною фантазією і які подекуди ще утримуються в уявленнях людей. Цим зайняті етнографи-фольклористи. Поступово вчені виробили певні методи збирання, запису, класифікації народних вірувань або забобонів. Наука про фольклор (народну творчість) – фольклористика – накопичила величезну масу записів і досліджень таких народних повір’їв.
Тільки люди абсолютно неосвічені в етнографії та міфології могли б думати, що питання про народні повір’я – незорана смуга в науці; що тут на відміну від інших дисциплін можна стверджувати що завгодно і проводити «відкриття» без доказів. У наш час, здійснити велике відкриття в області вивчення народних повір’їв не менш важко, ніж в будь-якій іншій галузі науки.
Але ось перед сучасною фольклористикою висунута як раз така заявка: виявлений величезний цикл міфів, на які раніше ніким не було звернуто достатньої уваги. Це саме цикл, а не якесь ізольоване повір’я. Величезний цикл, що охоплює безліч народів Азії, які належать до різних мовних гілок і культурно-історичних груп! Мова йде про цикл народних оповідань про «дику людину», записану у багатьох галузях гірської Азії. «Дикий чоловік» виступає під різними місцевими назвами. Йому приписують властивості як цілком реалістичні, так часом і надприродні: він ходить на двох ногах, обріс волоссям, зовнішністю схожий на людину, зовсім не маючи (на відміну від лісовика, біса і ін.) ні рогів, ні копит, ні хвоста, однак зустріч з ним – погана прикмета і т. п. Але фольклористи наполягають на тому, що цей образ – чистий міф, який не має під собою ні найменшої основи в дійсності.
Вивчення цього нововідкритого циклу повір’їв – нова глава в міфології, як стверджують автори, що займаються даною наукою. Ось, наприклад, що пише кандидат філологічних наук А. 3. Розенфельд: «Назріла нагальна необхідність узагальнити вже зібраний і опублікований матеріал про «диких людей», гульбіяване, монгольських алмас, йеті, шерпів, міге і багатьох інших персонажів і визначити місце цього циклу у віруваннях і уявленнях різних народів. Тут ще непочатий край роботи, і немає сумніву, що в цій області дослідника чекають цікаві відкриття». А. 3. Розенфельд дає зведення деяких записів, зроблених на Памірі, і закликає якнайшвидше здійснити запис такого роду легенд серед старшого покоління таджиків і киргизів, поки всі ці пережитки глибокої старовини у свідомості людей не зникли безслідно.
Отже, цикл міфів про «диких людей» був перш упущений фольклористами. Тепер він відкритий. Вірніше, відкриття ще далеко не завершено, попереду «непочатий край роботи».
Але от що дивно: до цього запізнілого відкриття дослідники міфів прийшли не самі. Вони сповістили про нього вчений світ тільки після того, як на ту ж саму «дику людину» зробили заявку біологи. Лише поява гіпотези про проживання в горах Азії залишків дикої людиноподібної тваринної, «снігової людини», спонукало міфологів вступити в суперечку з біологами і пред’явити свої права на зібрані біологами відомості. Так дивно народилась нова область у науці про фольклор, яка віщувала досліднику подальші «цікаві відкриття».
А. 3. Розенфельд прив’язала відомості про «гульбіяване» на Памірі до інших фантастичних образів, зібрала всі пов’язані з ними забобонні легенди та прикмети. Але вийшло щось на зразок «докази», що зайців не існує, оскільки зустріч із зайцем забобонними людьми вважається поганою прикметою.
Іншими словами, відкриття фольклористів нітрохи не спростувало гіпотезу біологів.
У результаті суперечка про «снігову людину» залишається поки в науці невирішеною суперечкою. У наявності різні напрямки.
Своєрідну позицію зайняв геолог С. В. Обручов на сторінках журналу «Природа». Він визнає «снігову людину» реально існуючою твариною, але тільки в альпійській зоні непальських-тибетських Гімалаїв і Каракоруму. Більше нібито ніде «снігова людина» не існує. Але ж в інших місцях теж зустрічаються аналогічні відомості від населення? Ну що ж, автор сміливо розрубує вузол: «На решті площі поширені оповіді про інші типи (?) дикої людини. Легенди ці відомі і в багатьох інших областях земної кулі». Ми з легким серцем робимо «перевороти» в тих питаннях, яких не збираємося вивчати. Шановний геолог вважає, що в області міфології можна не утрудняти себе рясними посиланнями та доказами. Чи варто навіть пояснюватися: що за «інші типи дикої людини», що за «інші області земної кулі»? Насправді набагато більше права А. 3. Розенфельд, стверджуючи, що вченим належить багато попрацювати для здійснення хоч частинки тих нових досягнень в міфології, про які вже сповістив читачів С. В. Обручов. Довільні вигадки навіть і в питаннях про народні вірування неприпустимі.
Але ось що ще цікавіше. Розповіді непальських горян – шерпів – про «йєті» А. 3. Розенфельд, будучи послідовною, зараховує до циклу міфів про «дику людину». С. В. Обручов ж виключає частину їх з циклу міфів і називає показаннями очевидців. Іншими словами, С. В. Обручов визнає одразу два явища, не відомих раніше науці: і реальне прожиття «снігової людини» («йєті») в Гімалаях – слідом за західноєвропейськими та американськими дослідниками, – і існування в інших місцях циклу народних міфів про «дику людину». Однак насправді розповіді шерпів про «єті» у всьому істотному подібні з розповідями тибетців про «міге», монголів про «хун-гуресу» і «алмас» і т. д. Тому розмежування, проведене С. В. Обручевим, невиправдано, і , отже, його уявлення про два різні і не залежні один від одного відкриття (в біології і міфології) навряд чи може розглядатись навіть як робоча гіпотеза.
Але, можливо, немає жодного з двох відкриттів? На це питання треба відповісти негативно. Відкриттів, правда, немає в тому сенсі, що дослідження і мифологів і біологів далекі від завершення. Однак виявлений і опублікований великий новий матеріал. Його треба науково пояснити. А як би його не пояснити – це все одно буде важливою новою главою або в тій, або в іншій науці.
Автор: Б. Поршнєв.
P. S. О чем еще думают британские ученные: о том, что даже из снежного человека при желании можно было бы сделать красавца с помощью отличной косметики maxilift. Чтобы убедится в этом достаточно всего лишь перейти на maxilift форум и почитать положительные отзывы о нем.