З історії килимів

Мистецтво виготовлення килимів, ймовірно, з’явилося на рівнинах Середньої Азії кілька тисяч років тому. Тамтешні кочівники завжди потребували захисту від холодних зим (жили то вони в похідних наметах). Овчинні шкури допомагали їм зігрівати промерзлу землю, але були дуже важкими і не завжди практичними, килими ж, володіючи більшою легкістю, стали відмінною заміною шкурам. До того ж вони були не тільки теплі, але й красиві, і служили також в якості прикрас для кочівницьких наметів. Матеріали, використовувані для основи, тканина і ворс, добувалися з стад кіз та отар овець.

Ткацькі верстати, в їх найпростішій формі, робилися з двох дерев’яних ребер, які були прикріплені до землі, і між ними була закріплена основа. Ці горизонтальні ткацькі верстати, які до сих пір використовуються кочівниками, мають ту перевагу, що вони легко складаються і можуть бути переміщені на нову територію.

Візерунки на цих древніх килимах були складені з геометричних або криволінійних мотивів.

Килими ручної роботи робилися з підручних матеріалів, як правило, не довговічних. З цієї причини відкриття стародавніх килимів рідкісні. Найстаріший з відомих килимів був знайдений в 1947 році під час розкопок в Сибіру. Цей килим назвали Пазирик-килимом або Гірничо-Алтайським килимом. Він має розміри 183х200 см і щільність приблизно 360 000 вузлів на квадратний метр. (До речі ця щільність більша, ніж у більшості сучасних килимів, які можна придбати в магазинах).

Візерунок цього найдавнішого килима дуже цікавий, середина складається з стрічкового мотиву, на кордоні ви можете побачити ходу з оленями, а на іншому кінці воїнів на конях. Пазирик-килим, ймовірно, був виготовлений у Вірменії або Персії близько 400 р. до н. е. Коли його знайшли, він був глибоко заморожений в брилі льоду, тому так добре зберігся до наших днів. Сьогодні Пазирикський килим можна побачити в музеї Ермітажі, у Санкт-Петербурзі.

У XVI столітті мистецтво килимів активно розвивалося в Персії та в Індії, як в технічному, так і в художньому відношенні, килимарству протегували султани Османської імперії, існували придворні майстерні, в яких килими робилися на замовлення різних вінценосних персон (як Азії, так і Європи) . У цей період з’явився самий чудовий, і мабуть, найвідоміший килим у світі, килим Ardabil, його можна побачити в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. Він має розміри 534×1152 см і, ймовірно, був виготовлений в місті Кашан у Персії під керівництвом знаменитого майстра Максуда. Килим датується 946 роком за ісламським літочисленням, тобто 1539 роком. П’яти ткачам знадобилося три роки, щоб виготовити цей килим, який був замовлений Шахом Тахмаспа для мечеті Шейха Сафі.

Спочатку було два килими, але один був принесений в жертву, щоб відновити інший. Найкраще збережений килим можна побачити в музеї Вікторії та Альберта в Лондоні. Решту частин жертовного килима можна подивитися в музеї округу Лос-Анджелес, США. Килим виготовлений з перських вузлів, ворсу з вовни, основи і тканини – з шовку; з щільністю 518 000 вузлів на квадратний метр. Килим був проданий в XIX столітті, щоб заплатити за ремонт великої мечеті в Ардебілі, на північ від Персії.

У «Музеї національних старожитностей» в Швеції ви можете побачити ще один красивий і древній «Марбах Килим». Цей килим виготовлений в Туреччині на початку XV століття і доставлений в Стокгольм через невелике село під назвою Марбах.

Можливо, найголовнішим скарбом в Стокгольмському замку є перський мисливський килимок кінця XVI століття. Цей килим був, ймовірно, привезений до Швеції з суверенного будинку Гольштейн-Готторп як частина приданого майбутньої королеви Гедвіги Елеонори до її шлюбу з Карлом X Густавом.

Як бачите, підступи дуже швидко завоювали велику популярність в Європі, і з часом європейські майстри стали робити килими власного виготовлення.