Як змінювалася людина? Продовження.
Мисливці за черепами – так інколи називають антропологів. Георгій Францевич Дебец серед них свого роду чемпіон. Десять років тому я, студент і робітник-землекоп, слухав біля багаття розповіді начальника комплексної киргизької археологічно-антропологічної експедиції. І хоча розмова йшла про серйозні речі, розповіді часто були веселими. Про те, наприклад, як у двадцяті роки начальник залізничної станції в Сибіру продавав з аукціону великий ящик, набитий древніми черепами. У студента Дебеца не вистачило грошей, щоб заплатити за перевезення знахідок за підвищеним тарифом…
… Коли Георгій Францевич зайнявся проблемою округлення голови у людей за останні тисячоліття, у нього в розпорядженні було сім тисяч стародавніх черепів. З них тисяча з гаком – людей епохи неоліту, дві тисячі – раннього залізного віку, чотири тисячі – середньовічних. Крім того, Г. Ф. Дебец розділив черепа на групи відповідно до територій, де вони були знайдені.
При порівнянні черепів різних епох дуже добре було видно два процеси. Один – округлення голови: брахікефалізація. А інший – витончення обличчя та кісток черепа. Череп людини ставав і більш круглим і менш масивним, більш витонченим. Другий процес носить у вчених назву грацілізація – від слова грація, яке пояснювати не потрібно.
За останні кілька тисячоліть ці процеси зайшли дуже далеко. Настільки, що вчені ще недавно вважали (а багато хто вважає і зараз), що справа не в змінах черепа, а у вторгненні з інших областей прибульців з іншою формою голови. На різних географічних територіях цей процес йде з різною швидкістю, подекуди він ніби переривається, затихає на тисячу іншу років. Словом, три тисячі років тому у нашого (знову ж середнього) предка череп був такої масивності, яка сьогодні стала рідкістю. Витончились і кістки скелета.
Пояснень для обох цих процесів придумали масу. Брахікефалізацію, наприклад, пов’язували з формою колиски. Дивно, який слухняний зовнішньому тиску череп дитини і як «терплячий» при цьому мозок, чого тільки він не здатний винести, залишаючись нормальним. Стародавні інки штучно подовжували голови, затягуючи їх у дітей джгутом над бровами. Деякі стародавні племена Причорномор’я ухитрялися робити лоб своїх дітей майже горизонтальним, різко витягаючи голову від носа до потилиці…
Так що ця підозра щодо колиски могло виявитися грунтовною. Але – тільки могла. Вторгнення іншої раси? Ні, не ним, не расовими змішаннями всього не поясниш. Що ж сталося в останні три тисячі років на великих територіях Східної Європи? Клімат залишився тим же. Геохімічний складу гірських порід і грунту не змінився. У чому тоді справа? Г. Ф. Дебец так і поставив питання:
«Треба звернути увагу на явища, які:
а) дозволили б встановити відмінності між південними околицями Східної Європи та її центральними областями на початку II тисячоліття до н. е.:
б) зазнали істотних змін в центральних областях протягом останніх двох тисячоліть до н. е.;
в) в якійсь мірі згладили відмінності між південними і центральними областями протягом цих двох тисячоліть.
Уточнивши хід брахікефалізації і грацілізації в різних районах Східної Європи, вчений проклав шлях до пояснення причин цих процесів.
Історики знають про події всесвітньо-історичної ваги, що припадають в центральній частині Східної Європи на цей час. Якраз в ту пору відбувався тут масовий перехід до землеробства. Чи не могло це відбитися на формі черепів? Мабуть, могло – до такого висновку приходить Дебец. Головним чином він має на увазі грацілізацію. Хлібороб набагато менше, ніж мисливець або скотар, споживає м’яса (і молока, якщо порівнювати тільки зі скотарем). І організм його став отримувати набагато менше кальцію, головного матеріалу для будівлі скелета і черепа. Тут, як бачите, на вигляд людини впливають вже не просто умови природи, серед якої вона живе. В дію вступають соціально-економічні умови, що виникли в результаті діяльності людства.
На заході України за той же період великих змін в економічному житті не сталося – там землеробство було освоєно значно раніше. І якраз там особливих змін у будові черепів протягом останніх тисячоліть не було. Мабуть, процес грацілізації черепів там теж відбувався, але закінчився відповідно раніше. А ось у місцевих монголоїдних племен Східної Сибірі, де скотарство і в останні тисячоліття продовжувало панувати, в цей час процес грацілізації взагалі не йшов.
Населення Середземномор’я і Передньої Азії ще в III-IV тисячоліттях до нашої ери відрізнялося більш грацільним черепом, ніж тодішні мешканці Східної Європи. Що ж, перші адже відповідно раніше стали хліборобами. І є до того ж підстави думати, що предками «витонченоголових» середземноморців III тисячоліття до нашої ери, дійсно, були знов-таки люди з більш масивними черепами.
Втім, в районі Середземномор’я на грацілізації черепів могло позначитися і щось інше, крім переходу до землеробства. У різних кліматичних умовах полювання, скотарство, землеробство роблять різний вплив на фізичні ознаки людей. Мисливці-пігмеї зовсім не мають більш масивних черепів, ніж їхні сусіди, що займаються землеробством.
У тропічній Африці процес грацілізації явно торкнувся багато чисто скотарських племен. І про що тут справа – поки неясно. По-різному пояснюють і те, що череп одночасно з витонченням його кісток стає кругліше. Відомо, наприклад, що форма кулі, що володіє найменшою площею поверхні, найбільш міцна при інших рівних умовах. Не чи не «врахувала» це природа?
Кандидат біологічних наук Б. А. Никитюк вирішив перевірити на тваринах, які обставини здатні викликати округлення черепа. Як це «не прикро» для людей, досліди він ставив на щурах. І з’ясував: зміна звичайних умов життя тварин, досить сильне відхилення від них, веде саме до округлення голови. Може бути, вчений натрапив тут на якусь закономірність впливу середовища на організм, загальну для багатьох ссавців, у тому числі і для людини?
Можна спробувати з цієї точки зору пояснити, чому в останнє сторіччя в ряді районів Європи стало народжуватися більше доліхокефалій, ніж раніше, тобто з’явилися ознаки припинення процесу брахікефалізації.
Можливо, за кілька тисяч років людина як представник біологічного виду нарешті пристосувалася до землеробського типу харчування?
Ми не розповіли і про десяту частці спостережень над змінами людини сучасного типу, не привели і сотої частки гіпотез, з якими виступають з їх приводу антропологи різних країн. Однак одне ясно – природа зберегла ще здатність якось змінювати наш зовнішній вигляд. Вірніше, людина сама зберегла можливості змін.
Антропологія не тільки реєструє факти і робить з них висновки щодо минулого людства. Вона вивчає закономірності розвитку людського організму, збирає матеріал і для прогнозів, для пророкувань про майбутнє виду homo sapiens. За останні два тисячоліття навіть тих чисто «географічних» змін людини, про які ми говорили, сталося менше, ніж за дві попередні тисячі років. Вчені приходять до думки, що нові раси людини не можуть вже виникнути під впливом навколишнього середовища.
У наші дні люди науки люблять графіки незалежно від спеціальності. Так от, крива змін людини виявляє тенденцію ставати все більш пологою, перетворитися, врешті-решт, в пряму. Це означає, що людина в майбутньому в зовнішності відрізнятиметься від нас порівняно небагатьом. І варто, напевно, сказати на закінчення, що чим глибше антропологи вивчають відмінності між народами, тим більше вони переконуються в єдності людства.
Автор: Р. Подольний.