Магнітна карта Землі
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Супутник називався «ОГО». Це, звичайно, не вигук, що виражає захоплення, а лише скорочена назва орбітальної геофізичної обсерваторії. І все ж, коли результати спостережень, виконаних серією супутників «ОГО», були оброблені, американські фахівці, по всій видимості, не втрималися від будь-якого захопленого вигуку. Ще б пак, перед ними лежала незвично точна карта, що показує розподіл магнітного поля всієї Землі. Раніше, в «доОГО-вські» часи, вдавалося в кращому випадку отримати зі супутників не більше двадцяти – тридцяти магнітних вимірів в кожному п’ятиградусному квадраті поверхні планети.
Тепер на такій ділянці було зроблено більше трьохсот вимірювань, а подекуди і всі чотириста п’ятдесят. А всього довелося вивчити 393 тисячі свідчень приладів, які вимірювали магнітний настрій планети кожні сім секунд протягом декількох років.
Карта показала, що, виявляється, в західній частині Екваторіальної Африки ховалася невідома досі величезна магнітна аномалія.
Це відразу ж зацікавило фахівців з глибинної будови земної кори: вже раніше було відомо, що тут, між басейном гігантського безстічного озера Чад і рікою Конго, розташована велика зона тектонічного підйому. Про причини цього підйому сперечаються давно, і магнітна аномалія, що «оселилася» тут же, ймовірно, скаже своє слово в цій дискусії. Втім, не тільки теоретикам, а й практикам важливо знати: а чи немає тут великих покладів залізної руди, як це іноді буває в подібних районах?
Вся Західна і Східна Азія пофарбована на карті в спокійні тони – інтенсивність магнітного поля відносно низька. Те ж – в Південній Азії, але за важливим винятком: Індостанський півострів на цьому тлі виділяється більш високим рівнем магнітних сил. Прихильники поширеної нині гіпотези дрейфу континентів негайно вхопилися за цю обставину. Адже так і повинно бути, якщо правильне їх твердження, що Індостан – велика плита земної кори, уламок стародавнього континенту Гондвани, що приплив до берегів Азії і впершись в неї. Тепер, відповідно до цієї гіпотези, Індостан тисне на куди більшу, ніж він сам, азіатську плиту, морщить її, утворюючи складки Гімалаїв, і, не в силах подолати міць гігантського континенту, поступово скользить під нього – звідси і перезбудження магнітного поля.
Чимало нових загадок виникло і у геологів, які вивчають історію утворення, виникнення і розвитку Північної Америки і центральної частини Атлантичного океану. Виявляється, від штату Пенсільванія, що лежить у вод Атлантики, і до середніх районів Тихоокеанського узбережжя США простягнувся широкий пояс з дуже високими магнітними показниками. Адже науці поки не відома якась велика геотектонічна структура, що збігається з цим поясом. Незрозуміло, звідки взялося і аномальне – на цей раз дуже низьке – магнітне поле в смузі, що йде від Мексиканської затоки до берегів Бразилії. Важко судити, хто винен і в дискримінації Тихого океану: якщо не брати до уваги невеликого району, де Гавайський підводний хребет перетинається з підводною ж Імператорською височиною, магнітне поле цього океану аномаліями небагато. А адже Атлантика, навпаки, обдарована безліччю різких перепадів в інтенсивності магнітних сил.
Словом, як завжди в науці, одні загадки відгадуються, інші виникають.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.