Алхімія – мати хімії
…Алхімія. Ми звикли ставитися до неї з поблажливою усмішкою, зверхньо дивлячись на безплідні пошуки впертих чарівників. Але чи так вже безглузді їх досліди? Дивіться, як по-своєму логічно міркує Арнольдо з Віланови, іспанський алхімік XIV століття: «Будь-яка речовина складається з елементів, на які її можна розкласти. Візьму незаперечний і легко зрозумілий приклад. За допомогою теплоти лід розплавляється у воду, значить, він з води. І ось всі метали, розплавляючись, перетворюються у ртуть, значить, ртуть є первинним матеріалом всіх металів». Дійсно, всі метали в розплавленому стані схожі на ртуть. Правда, є якісь відмінності, але з точки зору алхіміків все ясно: залізо, свинець, мідь – «хворі» метали. Щоб їх «вилікувати» і перетворити у досконале золото, треба лише знайти ліки – філософський камінь.
На світ з’являються тисячі ретельно зашифрованих рецептів, зміст яких зрозумілий тільки обраним. Таємничий текст одного з них, що звучить, як магічне заклинання, приховує рецепт, де, ймовірно, вперше вказується на існування … ацетону! І це за кілька століть до виникнення органічної хімії як науки. Поблажлива посмішка змінюється мимовільною повагою до копіткої праці алхіміків. І чим далі гортаєш сторінки історії алхімії, тим яскравіше постає «історія найбільшого божевілля і найбільшої мудрості, на які здатні люди».
Зародившись в ретортах алхіміків, хімія виходить з тісних лабораторій, починаючи свій довгий і складний шлях до сучасної науки.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.