Магнітні аномалії та обертання Місяця
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Серед багатьох проблем, що виникли при дослідженні Місяця, чимале значення для розуміння історії його розвитку мають проблеми динаміки. Як змінювалася відстань Місяця від Землі, як було орієнтоване тіло Місяця в минулому (відомо, що Місяць асиметричний: морські області зосереджені на видимій з Землі півкулі) і, нарешті, як розташовувалася в минулому вісь обертання Місяця щодо його тіла?
Американські вчені Л. Худ, С. Расселл і П. Колеман відзначили цікаву обставину, яка, можливо, дозволить дати відповідь на останнє питання. Вони аналізували зміни магнітного поля, що проводилися на супутниках Місяця, які запускалися з космічних апаратів «Аполлон» під час місячних експедицій. Аналізу піддалися найбільш впевнені дані, які належали до невидимої півкулі Місяця і охоплювали підсупутникову смугу шириною близько 20°, що тягнеться від 140 до 225° в. д., трохи південніше екватора.
Виявилося, що для всіх магнітних аномалій в цьому районі (одна з них пов’язана з кратером Ван де Грааф) вектор намагнічування спрямований майже перпендикулярно сучасній осі обертання Місяця. Нагадаємо, що у всіх випадках, коли тіло володіє помітним дипольним магнітним моментом, диполь розташований майже паралельно осі обертання тіла.
Походження місячних магнітних аномалій невідомо. Зазвичай передбачається, що вони виникають при охолодженні розігрітої з тієї чи іншої причини до високої температури речовини місячної кори в деякому магнітному полі. Речовина “запам’ятовує” магнітні умови в момент, коли вони, охолоджуючись, проходять точку Кюрі. Але тоді результати Худа, Рассела і Колемана свідчать про те, що при виникненні вивчених ними аномалій магнітне поле було практично перпендикулярно сучасній осі обертання Місяця. Якщо це намагнічуюче поле було палеомагнітним дипольним полем Місяця, то, мабуть, слід вважати, що і вісь обертання Місяця колись розташовувалася майже перпендикулярно сучасній.