Астрогеографія і біосфера. Продовження.
Блискучі успіхи науки: висадка американських астронавтів на Місяці, обліт його і фотографування раніше невидимого зворотного боку природного супутника Землі – всі ці видатні досягнення вже сьогодні перетворюють молоді «астрогеографічні» науки з дисциплін суто теоретичних у галузі знань, які отримують свою швидко міцніючу експериментальну базу.
Ми дивимось на блакитне небо над нашою Землею, на ліси і луки, на бурхливі моря і океани, і нам здається, що так було завжди. Але адже протягом багатьох сотень мільйонів років на Землі не було людини, а ще раніше – рослин і тварин і навіть води і блакитного неба … Тільки сонячні промені розжарювали тоді, на зорі геологічної історії, кам’янисту поверхню нашої планети. Дуже тривала і дуже складна еволюція поверхневих горизонтів земної кулі призвела до того, що Земля наша придбала сучасний вигляд.
Цей перший в історії людства міжпланетний політ на Місяць опинився в той же час і польотом … в далеке минуле Землі.
Згадаймо, що відомо нам зараз про найближчого космічного сусіда. Місяць позбавлений повітряної оболонки, немає на ньому і гідросфери. Не прикриті атмосферою гірські породи розжарюються протягом довгого місячного дня до + 130 градусів, а вночі дуже швидко остигають до -150 градусів і нижче. Поверхня Місяця прикрита корою, у складі якої є лави, пористі туфообразні породи, метеорний пил, метеорити. Біогеносфера на Місяці не виникла, і природні умови там несхожі на сучасні земні.
Але ж колись приблизно такими ж ознаками володіла і наша Земля. Тому вивчення Місяця дозволить астрогеографам також в якійсь мірі «заглянути» в нескінченно далеке минуле нашої планети і уявити собі природні умови на ній до виникнення біогеносфери, в період, що передував початку найскладнішої еволюції, що обумовило появу життя.
Щодо інших наших найближчих сусідів – Венери і Марса, все, що ми знаємо зараз про Венеру, – планету, очевидно, з жарким і вологим кліматом, робить вірогідним припущення, що природні умови там такі, при яких можливе виникнення життя. Найближчі роки покажуть, наскільки правильні були ці припущення. Але при будь-якій відповіді на це питання вивчення Венери з астрогеографічної точки зору також буде «подорожжю в минуле» нашої планети, воно допоможе зрозуміти ще один етап в історії Землі – «дожиттєву» фазу розвитку біогеносфери, або той таємничий момент, коли на Землі з’явилося життя .
Зовсім інша річ – Марс. На відміну від Венери там панує «антарктичний клімат» з вкрай низькими зимовими і нічними температурами і невисокими позитивними – в літній і денний час. Мізерні запаси вологи ще більш ускладнюють умови проживання марсіанських рослин. Давно вже було помічено, що існувати в таких умовах рослини ще можуть, але для появи життя потрібно зовсім інше природне оточення. Відомості, які ми маємо зараз про Марс, ніби підтверджують, що біогеносфера його руйнується.
Фізична географія, що вивчає земну біогеносферу, досліджує найскладнішу з усіх відомих нам еволюцій – процес, що обумовлює поступове перетворення у поверхні планети неорганічних форм матерії в органічні, аж до появи мислячої матерії – людини. Всебічне пізнання цього процесу – справа надзвичайно важка. Ось чому важливо підкреслити різностадійність біогеносфер на планетах земної групи. Але самий принцип порівняльного вивчення біогеносфер з метою – пізнати хід процесів, що ведуть до кінцевого підсумку до появи життя, залишиться непорушним і складе ще одну важливу проблему астрогеографії.
Зокрема, вже зараз можна напевно стверджувати, що всякі спроби відшукати життя на планетах Юпітерової групи і на Місяці безплідні. Життя – завжди лише наслідок, етап у розвитку біогеносфер, і там, де їх немає, не може бути й самого життя.
Автор: І. М. Забєлін.