Очна хірургія та… зуби
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
Операції «приживлення зуба на око», запропоновані італійським професором Стрампеллі викликали багато суперечок в науковому співтоваристві. Професор Стрампеллі запропонував застосовувати розроблений ним метод для найбільш важких випадків помутніння рогівки. Відомо, що рогівка в нормі грає роль прозорого віконця в передній частині ока, через яке світло падає всередину.
Помутніти вона може після опіків, поранень та інших захворювань (в просторіччі такі стани зазвичай називають «більмом»), відновлюють зазвичай втрачений зір за допомогою пересадки трупної рогівки.
Однак при найбільш важких більмах і ця операція часто не дає успіху: пересаджена прозора роговиця не приживляється, швидко мутніє. У таких випадках хірурги намагалися замінити людську рогівку штучною – зі скла, кришталю, пластмаси. Основна перешкода при цих операціях – реакція відторгнення. Саме так реагує організм на чужорідні матеріали.
Для того, щоб «обдурити» пильність живого організму, професор Стрампеллі запропонував оригінальний шлях, який не викликає реакції відторгнення. Для цього треба було в першу чергу уникнути прямого контакту пересаджуваної пластмасової лінзи (штучної рогівки) з краями зробленого для неї отвору в стінці ока. Ось тут і знадобилися зуби самого хворого.
Як відомо, щоб не відчувати гіркого смаку пігулки, її покривають солодкою оболонкою. Роль такої оболонки в дослідах професора Стрампеллі грає платівка, випиляна з речовини видаленого зуба (імпланти зубів тут швидше за все б не підійшли, тільки справжні зуби): вона є «оправою», куди вставляють пластмасову лінзу. Ця платівка і стикається з краями отвору, який хірург висвердлює в каламутній рогівці. В результаті тканину «свого» зуба організм не розцінює як чужинця, навіть на оці.
Крім професора Стрампеллі, подоланням відторгнення штучної рогівки займаються багато вчених. Так одна з хворих нашої клініки, науковець, майже втратила зір в результаті вибуху колби: обидва ока, включаючи рогівку, були вражені множинними скляними осколками. Катастрофа сталася близько двадцяти років тому.
Тяжкість пошкодження унеможливлювала приживлення людської рогівки після звичайної пересадки. Залишався єдиний шлях – вдатися до штучної рогівки. Вона була виготовлена кандидатом медичних наук Є. М. Орловою з пластмаси, яка зіграла ту ж роль, що і в дослідах Стрампеллі з пластинкою з зуба.
Найтонший (0,3 мм) диск з пластмаси був введений в товщу ураженої рогівки. Через деякий час залишені помутнілі шари були розсічені, і через «віконце» око стало бачити.
Автор: А. Негматов.