Сорні кури
Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.
В Австралії та на островах Малайського архіпелагу живуть ці великі, з великими сильними ногами птиці, трохи нагадують індичок. У тропічних лісах багато опалого листя, яке швидко розкладається. І сорні кури навчилися виводити своїх пташенят у … інкубаторі. Справжнісінькому, тільки саморобному.
Ще в сухий сезон року вони приступають до спорудження свого інкубатора. Працює тільки самець. Він нагрібає листя в купу, укладає їх. До двох метрів заввишки бувають такі споруди. Швидко піднімається в них температура – і самка кожні три-чотири дні відкладає туди по одному яйцю. Всього їх буває двадцять.
Турбота про інкубатор цілком лежить на самці. Весь день чергує він у гнізда, і не просто вартує його, а весь час працює. То розриває центр купи, щоб яйцям стало прохолодніше, то, навпаки, нагрібає нові листя.
Особливо багато доводиться працювати зі своїм інкубатором глазчастій сорній курці. Живе вона серед чагарників напівпустель, де листя не так вже багато. Майже весь рік трудиться птах. У квітні розгрібає ямку в землі. Червень і липень збирає потроху листя. Якраз в цей час випадають невеликі дощі. Листя і гілочки намокають, птах засипає їх піском, і вони починають гнити. Тільки в кінці серпня самка відкладає своє перше яйце. Останнє пташеня вилуплюється в середині квітня. От і не залишається у птаха часу для відпочинку.
Поки яйця в інкубаторі, самець знаходиться при ньому невідлучно: годується поблизу, спить на гілках, навислих над гніздом. Замерехтить світанок – і самець вже на роботі. Адже в пустельних частинах Австралії погода мінлива, протягом доби температура сильно коливається.
Так днями працюють птахи, засипаючи яйця землею або, навпаки, відкриваючи їх сонячним променям. І все для того, щоб зберегти потрібну температуру в інкубаторі. Але не всі сорні кури майстри інкубаторної справи. Є серед них і «ледарі», які «шукають легкого життя» і присвячують потомству дуже мало часу і праці. Так чинять малео. Велику частину часу проводять вони в горах острова Сулавесі. Коли в цих широтах закінчується дощовий сезон, птахи виходять до піщаного морського узбережжя. У теплому піску мале виривають метрову ямку і відкладають туди одне яйце. Потім птахи повертаються в гори і тільки через тиждень приходять знову, щоб відкласти наступне.
Буває, ціла ділянка узбережжя зайнята гніздами цих птахів. Малео вибирають найбільш прогріті місця узбережжя, головним чином ті, де пісок чорний. Білий пісок птахи не люблять: він холодніше. На цьому вся турбота про потомство у малео закінчується. Новонароджене пташеня росте круглим сиротою. Воно відразу ж відправляється поодинці в гори і ніколи не бачить своїх батьків. Якщо ж випадково йому доведеться з ними зустрітися, один одного вони не впізнають.
Треба сказати, що пташеня сорних курей народжується дуже самостійним. До вечора першого дня свого життя воно може вже літати. І допомога батьків йому не потрібна.
Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка
При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв'язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту pavelchaika1983@gmail.com або у Фейсбук.