Король дрейфу – білий ведмідь. Частина друга.

білий ведмідь

Ведмеді з дивовижним терпінням годинами підстерігають тюленів у їхніх лунок. На тлі засніженої крижини лежачий ведмідь виглядає великим заметом снігу. Видати його може тільки зрадницьки чорніючий кінчик носа. Однак і тут чотириногий мисливець виходить з положення: він старанно прикриває свій ніс лапою. Варто тюленеві хоч на мить показати з лунки голову, як його підхоплюють і тягнуть на лід чіпкі ведмежі лапи.

Навесні і на початку літа нерпи найбільш численні в Арктиці. Вони не проти поніжитися на сонці, але лягають тюлені на рівних, гладких крижаних полях, часто піднімають голови і оглядаються. При найменшій небезпеці, мелькнувши в повітрі витягнутими задніми ластами, вони скочуються в лунку і зникають. У таких випадках ведмідь виглядає здобич з вершин торосів. До наміченої жертви він безшумно підкрадається, майстерно ховаючись за кожним невеликим укриттям, і наздоганяє її одним-двома могутніми стрибками.

білий ведмідь

В одній з експедицій мої товариші самі захопилися полюванням на нерпу. Вони довго підповзали до неї по-пластунськи, мужньо долаючи численні калюжі. Неподалік на березі стояли глядачі і з цікавістю стежили за полюванням. Але ось, запідозривши недобре, нерпа пірнула під лід (найчастіше цим наше мисливство і закінчувалось). Велике ж було загальне здивування, коли на цьому ж крижаному полі в декількох кроках від мисливців піднявся на ноги ведмідь. Виявилося, що небезпека загрожувала Нерпі відразу з двох сторін. До тюленя, який лежить серед розріджених льодів, ведмідь підбирається з води, підпливає, глибоко занурившись, пірнаючи або навіть, як розповідають полярники, штовхаючи перед собою для маскування невелику крижину.

білий ведмідь

У всіх державах білих ведмедів відносять до числа зникаючих і в тій чи іншій мірі охоронюваних тварин, полювання на нього суворо заборонено. У чому ж причина зникнення тварин? Розмножуються ведмеді дуже повільно. Самки народжують зазвичай двох ведмежат раз на три роки і не раніше ніж в 4-5 річному віці. Вперше зустрічаючись з людиною, ведмеді в більшості випадків не відчувають страху, і полювання на цих звірів може бути дуже просте і добутливе. До того як почалась охорона білих ведмедів, зустрічі їх з людьми траплялися, по суті справи, лише раз у житті і завжди з сумним для звірів результатом. Обачним і недовірливим до людини ставав лише ведмідь, який випадково уникнув фатальної розв’язки. Однак таких «щасливців» було, звичайно, дуже небагато.

В освоєних районах Арктики значно зросла смертність ведмедів від різних захворювань, які передаються йому від домашніх тварин. Погано відбилося на звірах і потепління Арктики. Підвищення температури води в арктичних морях зрушило на північ область проживання дрібної холодноводної тріски-сайки, за нею – її споживача – нерпи і, звичайно, білого ведмедя. Це особливо помітно у берегів Гренландії, на півночі і сході якої за останні 30-40 років ведмедів скоротилось на 50 відсотків, а на півдні і заході – не менше ніж на 90 відсотків.

З трьох видів ведмедів, що зустрічаються в межах Росії, білий для людини найменш небезпечний. Неприємності набагато частіше відбуваються при зустрічах з бурим і навіть таким, здавалося б, «вегетаріанцем», як гімалайський ведмедик. На острові Врангеля, де за день можна зустріти і десяток ведмедів, жодна людина від звірів не постраждала.

білий ведмідь

Кілька разів мені доводилось несподівано виходити до житлової барлоги, біля якої здійснювало прогулянку ведмеже сімейство. Ведмедиця з ведмежатами при вигляді людини стрімголов кидалася до притулку і затаювалася в ньому. Лише іноді, намагаючись прогнати непроханого гостя, мати висувала з барлоги голову, голосно гаркала або фукала і негайно ховалася.

Чув я і про такий випадок. Беззбройний полярник, спускаючись на лижах з крутого схилу гори, провалився в якусь глибоку яму. Прийшовши до тями, він з жахом зрозумів, що потрапив у ведмежу барлогу, і, звичайно, вирішив, що загинув. Прямо перед ним, притулившись до стінки житла, напівсиділа велика ведмедиця: чулося шипіння розгніваного звіра, її тепле дихання чоловік відчував на своєму обличчі. Однак, бачачи, що сцена затягується, господиня не пускає в хід ні лап, ні зубів, полярник почав оглядатися по сторонах, потихеньку рухаючись до виходу і благополучно, відбувшись лише переляком, вибрався з барлоги. Тільки коли він віддалився на солідну відстань, ведмедиця зважилась висунути голову і люто гаркнула йому навздогін.

На острові Врангеля регулярно залягають у барлоги не менше півтораста ведмедиць. Є тут такі ділянки, де на одному квадратному кілометрі сніжного схилу зустрічаються по дві і навіть по три житлові барлоги. Особливо охоче ведмедиці селяться на півночі острова, в горах, які так і називаються – ведмежими. Кількість житлових барліг на основній батьківщині звірів дозволяє приблизно визначити і загальне число білих ведмедів, що мешкають на земній кулі. Воно дуже невелике, не перевищує 10 тисяч.

Автор: С. М. Успенський.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *