Черепаха-мандрівниця

Мексиканський інженер Андре Херрера відпочивав червневим днем на пустельному пляжі близько Тампеко. Раптом він помітив, як незліченні полчища черепах вибралися з води на берег і стали відкладати яйця.

Щорічно відправляються черепахи в тривалі подорожі і безпомилково добираються до уподобаних ними місць кладки яєць. Але де ці місця, вчені довго не знали. Передбачалося тільки, що вони перебувають між Техасом і південною частиною мексиканської провінції Вера-Крус. І ось спостерігачеві пощастило. Так випадково були відкриті місця кладок черепах. Але як добираються черепахи до цих та інших місць? Вчені застосували різні способи, щоб дізнатись шлях їх слідування.

Десятиметрову мотузку кріпили до панцира черепах. До іншого її кінця прив’язували легкий поплавець з пластмаси, а до нього п’ятиметровою мотузкою надутий гелієм гумовий балон, пофарбований в яскраву фарбу, зазвичай червону. Стежили за рухом черепах з човна або вертольота. Але провести цей дослід було дуже важко. Як тільки рибальський баркас або туристська яхта помічали яскравий балон, прощай дослід! Неможливо було стежити за черепахами вночі. Спробували прикріпити до балона лампочку, але вона лякала тварин, і досліди зривалися. А як заважали досліду бурі і тропічні дощі!

Вирішили використовувати радіо. На панцирі черепах – а вони часто досягають 150 кілограмів – прикріпили герметизований радіопередавач, який живиться від батареї. Коли черепаха пливе, вона 30 хвилин знаходиться під водою, а на 3 хвилини піднімається на поверхню. Ось у ці 3 хвилини і засікається її положення. Отримані по радіо результати дають можливість вченим нанести на карту шлях цих мандрівниць.

Встановили ще, що черепахи володіють величезним почуттям орієнтації. У них виявили залози, що виділяють пахучу рідину, яка допомагає черепахам триматися одна біля одної і слідувати по одній доріжці. Вивчення міграції морських черепах тільки почалось. І потрібно ще багато зусиль, щоб вирішити цю загадку природи.